Міло Манара ( народився 12 вересня 1945 року, м.Лузон, Італія ) створив своєрідну енциклопедію світового живопису, написавши близько 40 картин, що зображують великих живописців минулих століть.
Живопис
Весняний пейзаж в живописі (частина 3)
Дощі програють по городах гаму. Трусне зелені кучері весна. Педалі днів натисне під ногами – І заспіває пташка голосна. Засяють ночі зорями жасминно. А срібний дощ підніме жалюзі – Півонії, рожеві, як фламінго, Стоять в городі на одній нозі. Ліна Костенко
Український графік Олексій Штанко
Штанко Олексій Володимирович (1950 -2000) Заслужений діяч мистецтв України (1996). Член Спілки художників України (1979). Закінчив Київський художній інститут у 1979 році де пізніше викладав на факультеті графіки. Працював у галузі книжкової графіки, кіноплаката.
Угорський художник Віда Габор – із життя стареньких
Віда Габор (Vida Gabor) – угорський живописець (1937 – 1999), майстер жанрових композицій. Більшість картин Віди Габора натхненні його інтересом до світу і культурі Старої Європи. Художник заманює глядача у свій світ, де дійсність нерозривно пов’язана з фантазією. Улюбленим мотивом художника стають нічні або вечірні сцени, життя старих.
Чарівність і магнетизм картин художниці Тамари Лемпіцкої
Жан Кокто писав про неї: «Мистецтво і вище суспільство вона любить рівною мірою. Що ви завжди побачите в її роботах? Світло Караваджо, форми Фернана Леже і губну помаду Шанель ». Тамара Де Лемпіцка стала живим втіленням стилю арт-деко, символом свого часу. Вона була єдиною художницею, яка зробила собі ім’я сама (її сучасницям доводилося для цього ставати коханками відомих художників). Вона полювала за насолодами і, кажуть, страждала маніакальною депресією. Де Лемпіцка створила собі погану репутацію. Сучасники вважали її зарозумілою і розпусною, художники – посередністю, яка намагалася зображати з себе знаменитість, а в Голлівуді її зневажливо називали “баронесою з пензлем” і “дивною слов’янкою”.
Ілля Ріпин – видатний український художник
5 серпня 1844 недалеко від Харкова, в містечку Чугуєві народився хлопчик, який отримав ім’я Ілля. Він з’явився на світ у родині так званих «військових поселян», що в табелі про ранги перевищувало звання хіба що кріпака. Тим не менш, саме Іллі Юхимовичу Ріпину належало стати одним з найбільш знаменитих художників, майстром портрета і майстром побутових та історичних сцен. Розраховувати на гідну освіту Іллі Ріпину не доводилося, а тому він став курсантом військової школи, поступив на відділення топографії. Тут вперше і проявився його художній талант і пристрасть до образотворчого мистецтва. Але Іллі не пощастило — відділення топографії при військовій школі було невдовзі закрито.
Батько хлопчика поступився настійним проханням Іллі і влаштував сина учнем іконописця Бунакова. Близько чотирьох років Ілля Ріпин працював в артілі Бунакова, займаючись іконописом і реставруючи стародавні іконостаси. Однак хотілося йому зовсім іншого. На церковних замовленнях він зібрав сто рублів і в 1863 році відправився в Петербург. Але спроба вступити до художню Академію провалилася — адже Ілля ніякого поняття не мав про класичний малюнку. Для того щоб заповнити цю прогалину, юний художник вирішив вступити в малювальну школу, в якій викладав І. Н. Крамськой. Крамський незабаром звернув увагу на роботи талановитого юнака і якось запросив його в гості.
Весняний пейзаж в живописі (частина 2)
Все раніше ясне сонце
На свій шлях виходить,
Все тепліше по віконцях
Проміннячком водить.
Художник Олег Щербаков
Картини Олега Щербакова, художника з Кривого Рогу, незмінно привертають до себе увагу. Соковита гамма і тепла атмосфера полотен не залишають байдужими ні професіоналів ні звичайних любителів, нагадують нам дні з власного дитинства. Картини зображують сюжети, що називається “поза часом”. Так було, напевно, і 50 років тому, і минулого літа. В цьому і є секрет чарівності картин Олега Щербакова.