Офіційній сайт, блог та архів
Дмитро Стецько зачислений до тієї легендарної когорти мистців андерграунду, що зазнали переслідувань і замовчувань у 70-х, 80-х роках, чия творчість, що не вписувалася у рамки пафосного соцреалізму, бо опиралася на досягнення національної культури та історії, несла ознаки нових художньо-пластичних рішень.
За манерою живопису Оксана Полтавець-Гуйда дуже жіночна, летюча, мрійлива, романтична, сріблясто-золотава. Вона аж ніяк не співець суму, тільки радості й світла. Її мазок ніжний, переливчастий, примхливий, він розчиняється у предметі й просторі. Її живопис — це магія реалізму чистої води, де живими й одухотвореними є дерево, камінь, хмара, річка, трава.
Литвинов Олександр Аркадійович народився 18 травня 1967 року в місті Лубни Полтавської області. З дитинства захоплювався історичною і біблійної літературою, яка вплинула на творчу манеру художника. Працював в стилі так званого фігуративного мистецтва, де головним є зображення людського тіла. Спеціальність за освітою – оформлювач сцени, проілюстрував шість художніх видань в Київських видавництвах.Всього у автора близько 1000 робіт, які виставлялися в галереях України та зарубіжжя.
Петро Сахро був справжнім співцем гуцульського краю, одним з небагатьох прикарпатських художників, котрі закладали підвалини живописного мистецтва регіону. Краса і поетична сила його робіт – в любові до рідної землі і свого народу, приналежність до якого він весь час декларував на своїх полотнах. Художник сповідував реалізм у своїй творчості, однак виробив власну творчу манеру, побудовану на співіснуванні пленерної правдивості та опоетизованого узагальнення, а також схильності до декоративної побудови картини. 
Мисюк Василь Дмитрович працює в техніці олійного, акрилового живопису. Малює пейзажі, портрети, натюрморти. Любить етнічні мотиви та зображує на своїх картинах елементи гуцульського інтер’єру, одягу, речей побуту. Надає картинам об’ємного ефекту за допомогою зображення на передньому плані речей з дрібними деталями. Проживає в смт. Делятин Надвірнянського району Івано-Франківської області. 
Михайло Білас працював у техніках гобелен. ткацтва, килимарства, ліжникарства та аплікації, виготовляє ляльки, декоративні квіти. Його роботи демонструють досконале володіння кольором, поєднання сучасного мистецького мислення та глибоких українських народних традицій Галичини, Прикарпаття й Гуцульщини.
Андрійчук Михайло Омелянович народився 21 листопада 1927 року в селі Нехвощ нині Андрушівського району Житомирської області. Навчався у 1951—1956 роках в Одеському художньому училищі, у 1956—1962 роках — на відділенні графіки в Київському художньому інституті (нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури). З 1960 року працював керівником образотворчої студії для дорослих і викладачем дитячої художньої школи при картинній галереї імені Айвазовського в Феодосії. Від 1962 року працює в Хмельницькому на художньо-виробничому комбінаті: член художньої ради, голова художньої ради, головний художник. Від 2002 року — доцент Хмельницького національного університету. Член Національної спілки художників України (1964). Заслужений художник України (1987). 
Український художник, живописець, графік, ілюстратор, іконописець, автор історичних полотен, громадський діяч, письменник, педагог. Широко знаний у Західній діаспорі та в світі, маловідомий на батьківщині. Петро Андрусів жив Україною і оживляв на своїх полотнах князів, гетьманів, козаків, героїв визвольних змагань – усіх, хто творив історію України…
Ігор Панейко – художник-філософ, мислитель, творець свого ірреального, повного таємниць світу. Основні теми у творчості митця – це Людина, Буття, Всесвіт. За простим, на перший погляд, сюжетом творів часто прихований складний філософський зміст, осягнути який дано не кожному.
Мирон Яців – яскравий представник української графіки двадцятого століття, корені якої сягають традицій перелому ХІХ-ХХ століть. Він витворив свій своєрідний образний ряд та окреслив свою власну естетичну концепцію та національний ідеал.
