Художник Олександр Михальчук
М
Художник Малинка Микола Панасович
Малинка Микола Панасович народився 16 лютого 1913 року в селі Лісняки,тепер частина міста Яготин, Пирятинського повіту, Полтавської губернії. Після закінчення семирічки у 1929 році Микола Малинка поступив до Харківського кооперативного технікуму на книжкове відділення. Восени 1933 року поступив до Київського художнього інституту на графічний факультет та закінчує перший курс. У 1934 році в Києві три інститути (Харкова, Одеси та Києва) реорганізувався в один Всеукраїнський Художній Інститут. Після всіх конкурсних випробувань допущених студентів трьох вузів, в тому числі і Миколу Малинку зарахували спочатку на підготовчий курс, після чого він закінчив ще два курси живописного факультету. З 1937 по 1939 рр. – військова служба. Одразу ж після демобілізації у грудні 1939 р., на початку 1940 р. Миколу Малинку відряджено до м. Косів Станіславської області (пізніше Івано-Франківської) для організації там на Гуцульщині художньо-промислового училища. Спочатку він працював як в.о. директора, а потім завучем та художнім керівником. Молодий художник був захоплений красою Карпатських гір, багатством місцевого етносу та фольклору з яким його назавжди пов’язали спогади з цим чудовим краєм. Але у зв’язку з важким сімейним станом (батько був паралізований, а маленька донька лежала в гіпсі) через рік він був змушений повернутися до рідного села. В Яготині художник брав активну участь у створенні історичного музею, вів студію образотворчого мистецтва. З 1955 року – член Київського товариства художників До виходу на пенсію у 1973 р. працював в живописно-скульптурному комбінаті Київського обласного відділення художнього фонду. Помер 14 грудня 1999 року у м.Яготин.
Художник Микола Молчан
Пріорітетним для Миколи Молчана є мистецтво, в основі якого є людина. Відрізняється від антропоцентризму тим, що Людина є суперечливим створінням: вона, на жаль, не завжди є центром та найвищою метою Всесвіту. Крім філософської сторони окрему увагу приділяє тому, як пластика тіла людини може дати поштовх до створення архітектури.
Людина
Художник Богдан Мусієвський
Мусієвський Богдан народився 20 жовтня 1955 року у Львові. Закінчив Львівський коледж прикладного та декоративного мистецтва ім.Івана Труша. З 1983 року член Національної Спілки художників України. Заслужений художник України. Працює в галузі станкової графіки і станкового малярства. У 2006році присуджена премія імені Івана Труша.
Художниця Тетяна Мялковська
Тетяна Мялковська — українська художниця, майстриня, арт-терапевт, популяризатор народної творчості та традиційних промислів, засновниця арт-студії… Вона не тільки захоплено малює сама, вона вчить цьому дітей і дорослих…Образи на роботах Мялковської стилізовані та декоративні, виконані в експресивній манері з домінантою кольору. Стиль фольк-модерн.
Художник Ігор Мікула
Мікула Ігор Ярославович народився 1 березня 1965 року в місті Львові. У 1981 – 1989 роках навчався і закінчив Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва на кафедрі художнього скла. З 1998 року – старший викладач кафедри академічного живопису Львівської національної академії мистецтв. Член Національної Спілки художників України (2008), член Клубу українських митців, член Львівського товариства шанувальників мистецтв.
Івано-Франківський художник Анатолій Мельник. Рідний край
Анатолій Мельник – відомий івано-франківський художник, що працює у техніках акварельного та олійного живопису. Означена великою кількістю творів різного тематичного спрямування праця художника підтверджує думку про те, що цей митець за своєю суттю – реаліст. Вибір автором цього стилю, напевно, пов’язаний з його особистим баченням і усвідомленням навколишнього світу. Але реалізм А.Мельника вирізняється з-поміж творів митців, що стоять на подібних засадах образотворення та звертаються до подібних тем. Художник має свій власний малярський почерк і своє коло улюблених тем, його мистецтво позначене самобутністю художнього виразу. Олійний живопис А.Мельника – легкий, неперенасичений пошуками надміру складних композиційних імпровізацій. Автор перебуває поза гонитвою за виражальними тенденціями новомодного мистецтва, де на передній план все частіше виступає «гола» емоція, а не дійсність, хай навіть і суперечлива. Твори А.Мельника – настроєві, свіжі, ліричні. Цей ліризм є похідним від домінуючої мети, що полягає у пропагуванні теми рідної землі, рідного міста. Переважна частка уваги художника віддана пейзажному жанру. А.Мельник – учасник численних пленерів. Погляд митця вловлює масу найтонших відтінків та нюансів кольору. Він з дивовижною точністю передає стан природи рано-вранці, сонячного дня, туманного вечора; досконало фіксує власні враження, спостерігаючи за довколишнім світом та аналізуючи його. Кожен твір А.Мельника – це враження, яким автор хоче поділитися із глядачем, це розмова з тими людьми, задля яких він працює.
Н. Доскалюк
Художник Масик Олександр Володимирович
Масик Олександр Володимирович народився 23 липня 1947 року у місті Конотопі, на Сумщині.
З 1957 по 1965 рік навчався у Республіканській художній школі в Києві, після якої протягом 6 років навчався у Академії образотворчого мистецтва і архітектури.
Колорит козацького життя криворізького художника Віктора Маклоки
Живописні полотна Віктора Маклока яскраві, самобутні, відрізняються особливим національним колоритом і індивідуальністю авторського почерку. Серед різноманіття сюжетних композицій особливе місце займає тема України. Прекрасно знаючи багатющу історію, побут і героїчні сторінки життя запорозького козацтва, автор створює полотна, наповнені героїчним романтизмом і гумором.Його творам характерні також ідейність і патріотизм, що є головним кредо творчості
Збуджений веселий дух українського ярмарку, співчуття до нелегкої жіночої праці в «жнивах» або героїчний дух козацтва, все це можна побачити на опоетизованих полотнах майстра. 
Художник Мацегора Григорій Прокопович
“Григорій Прокопович Мацегора – воістину художник з волі Божої. Справжній майстер, втаємничений у секрети творчості не лише вітчизняних, а й світових митців, проте, в кожному своєму творі передусім – українець. Не декоративно-декларативний, а своєю органікою, єством і духом…”
Борис Олійник
