Малинка Микола Панасович народився 16 лютого 1913 року в селі Лісняки,тепер частина міста Яготин, Пирятинського повіту, Полтавської губернії. Після закінчення семирічки у 1929 році Микола Малинка поступив до Харківського кооперативного технікуму на книжкове відділення. Восени 1933 року поступив до Київського художнього інституту на графічний факультет та закінчує перший курс. У 1934 році в Києві три інститути (Харкова, Одеси та Києва) реорганізувався в один Всеукраїнський Художній Інститут. Після всіх конкурсних випробувань допущених студентів трьох вузів, в тому числі і Миколу Малинку зарахували спочатку на підготовчий курс, після чого він закінчив ще два курси живописного факультету. З 1937 по 1939 рр. – військова служба. Одразу ж після демобілізації у грудні 1939 р., на початку 1940 р. Миколу Малинку відряджено до м. Косів Станіславської області (пізніше Івано-Франківської) для організації там на Гуцульщині художньо-промислового училища. Спочатку він працював як в.о. директора, а потім завучем та художнім керівником. Молодий художник був захоплений красою Карпатських гір, багатством місцевого етносу та фольклору з яким його назавжди пов’язали спогади з цим чудовим краєм. Але у зв’язку з важким сімейним станом (батько був паралізований, а маленька донька лежала в гіпсі) через рік він був змушений повернутися до рідного села. В Яготині художник брав активну участь у створенні історичного музею, вів студію образотворчого мистецтва. З 1955 року – член Київського товариства художників До виходу на пенсію у 1973 р. працював в живописно-скульптурному комбінаті Київського обласного відділення художнього фонду. Помер 14 грудня 1999 року у м.Яготин.
