Жан Кокто писав про неї: «Мистецтво і вище суспільство вона любить рівною мірою. Що ви завжди побачите в її роботах? Світло Караваджо, форми Фернана Леже і губну помаду Шанель ». Тамара Де Лемпіцка стала живим втіленням стилю арт-деко, символом свого часу. Вона була єдиною художницею, яка зробила собі ім’я сама (її сучасницям доводилося для цього ставати коханками відомих художників). Вона полювала за насолодами і, кажуть, страждала маніакальною депресією. Де Лемпіцка створила собі погану репутацію. Сучасники вважали її зарозумілою і розпусною, художники – посередністю, яка намагалася зображати з себе знаменитість, а в Голлівуді її зневажливо називали “баронесою з пензлем” і “дивною слов’янкою”.
Тамара де Лемпіцка (Tamara de Lempicka) – польська та американська художниця, яка працювала в стилі ар-деко і кубізм. З дитинства росла і виховувалася в великосвітській атмосфері, не знаючи бідності та негараздів. Народилася у 1898 році в Варшаві в родині єврейського банкіра Бориса Гурвича-Горського, мати ( Мальвіна Деклер ) була полькою.
В родині були брати і сестри. В 1911 році була відправлена бабусею в пансіонат міста Лозанна, Швейцарія. В Швейцарії та в Італії і відбулася перша значуща в її житті зустріч з мистецтвом доби відродження та маньєризму. 1912 року її батьки розлучилися.
Портрет Тадеуша Лемпіцки
Ще зовсім у юному віці, познайомившись з завидним холостяком, Тадеушем Лемпіцким, Тамара зуміла причарувати його. Коли їй виповнилося 16 років, вони одружилися.
Автопортрет
Але сімейне щастя юної подружньої пари тривало недовго. Почалися репресії, Тадеуша заарештували. Тамарі вдалося за допомогою свого жіночої чарівності «витягнути з-під варти» чоловіка, і їм довелося переїхати спочатку назад до Польщі, а потім в Париж. Тадеуш був розорений ..
Як це часто буває в житті, зовні сильний Тадеуш не зміг справиться з такими життєвими труднощами. У Парижі він впав у глибоку депресію, почав пити. Тамарі ж доводилося самій забезпечувати їх фінансово. Якийсь час вони живуть, розпродаючи сімейні прикраси.
Саме у Франції Тамара почала брати уроки живопису і обертатися у світських колах. Через якийсь час постійних зусиль, Лемпіцка стає популярна, і її картини починають приносити реальний дохід. У цей же період в сім’ї Лемпіцких народжується донька Кізетта. Тамарі вдалося підкорити Париж. Вона знайома з усіма модними і впливовими людьми, їй вдається пристроювати свої роботи у кращі галереї, а за портретами до неї «вишиковується черга».
Портрет графині де Ла Саль
Портрет доктора Букара, 1929 р. Портрет місіс Букара, 1931 р.
У 1929р її автопортрет «Жінка в зеленому Bugatti» потрапляє на обкладинку відомого німецького журналу, який звеличує Лемпіцкий, як ідеал жінки- сам..
Взагалі, в цей період Тамара живе так, як завжди хотіла. Вона веде виключно світський спосіб життя, далеко від чоловіка і дітей. Стає скандально відома своїми романами з жінками.
Весна, 1928 р.
У цей же період, вона знайомиться з Бароном Кюфнером, її майбутнім чоловіком. Разом вони переїхали до Америки, де Тамарі так само були відкриті всі двері, вона стала улюбленою голлівудської портретисткою.
Портрет місіс М., 1932 р.
Портрет Сюзі Солідор, 1933 р.
Портрети маркіза д’Аффлітто
Портрет князя Еристофф, 1925 р.
Барон шалено любив Тамару, обожнював її і її картини. Вони проживуть разом довго – 29 років. Йому вдалося знайти ключик до її внутрішнього світу, витягнути з «тусовки» і приборкати її вади.
Після його смерті від серцевого нападу, вона скаже: «Я втратила, людину, яка шалено любила мене; я втратила людину, яка шалено любила мою творчість і підтримував мене – я втратила все! ». Більше вона ніколи не вийде заміж, буде більше проводити час з дочкою Кізеттой та її сім’єю.
Кізетта на балконі, 1927 р. Кізетта з книгою
Кізетта була віддана своїй матері, незважаючи на те, що та майже не приділяла їй часу в дитинстві. У 1980 році, Лемпіцка померла уві сні у віці 82 років. Кізетта була поруч. Про шалену життя своєї матері, дочка написала книгу «Passion by Design». Тамара Де Лемпіцка -жінка ікона. Жінка, що прожила довге, непросте, але цікаве життя. Жінка, підкорювати всіх, які зустрілися на її шляху. Жінка, вільна від будь-яких правил і заборон суспільства. Вільна жінка в зеленому Bugatti …
Адам і Єва, 1932 р.
Аметист, 1946 р.
Андромеда, 1929 р.
Група із чотирьох оголених
Дівчина у рукавицях, 1929 р.
Жінки купаються, 1929 р.
Ідилія, 1931 р.
Калли, 1941 р.
Зараз, багато хто лає її стиль. Вона любить яскраві фарби, чіткі геометричні контури. Деякі, називають її техніку живопису «машинну».
Вона прославилася своїми портретами і відвертими картинами жінок.
Після війни вона ненадовго повертається до Парижа, щоб знову відкрити свою студію, але незабаром повертається до Америки, де працює над інтер’єрами приватних квартир. Після смерті барона в 1962 році, Лемпіка їде в Х’юстон, щоб бути поряд з дочкою. У цьому ж році в Нью-Йорку відкривається виставка її нових робіт, але критики зустріли виставку холодно, що не забарилося позначитися на покупцях.Втративши колишню славу, Лемпіка продовжує працювати. Але картини не купуються і поповнюють склади на горищі.
У 1966 році в Парижі проходить ювілейна виставка, після чого інтерес до її творчості спалахує знову. У пошуках нових вражень вона їде в Мексику, де поселяється в Куернавака, в будинку, побудованому за проектом японського архітектора. Але й тут вона не знаходить спокою, уболіваючи про колишні успіхи, вона шукає компанію молодих людей.
Рожева сорочка, 1927 р. Рожева сорочка, 1933 р.
Синя жінка з гітарою, 1929 р.
Солом’яний капелюшок, 1930 р. Спляча, 1930 р.
Обмін секретами, 1929 р.
Померла Тамара де Лемпіцка 18 березня 1980 у сні, і прах її дочка Кізетта розвіяла над вулканом Попокатепетль. Більшість її картин знаходяться в приватних колекціях, не втрачають своєї популярності і вважаються хорошим вкладенням грошей.
Материнство, 1928 р.
Жебрак із мандоліною, 1935 р.
Оголена на терасі Оголена з голубом, 1928 р.
Перспектива
Прекрасна Рафаелла, 1927 р.
Причасниця,1928 р.
