Коломийки про Україну

33349653

 

Україна – край багатий, має хліб і злото,               Тому з неї різні свині зробили болото.

Коломийки створені заслуженим артистом України Миколою Савчуком з м.Коломиї.

 

Народився  Микола Савчук 14 липня 1959 року в с. Великому Ключевіі, тепер Коломийського р-ну Івано-Франківської області. Закінчив факультет журналістики Львівського державного університету ім.І.Франка (1987). Працював у коломийських часописах та власним кореспондентом ґазети “Молодь України” в Івано-Франківській обл. Від 2003 року — підприємець, який займається індивідуальною творчою, літературно-видавничою діяльністю та надає інші послуги.Член Міжнародної асоціації гумористів і сатириків «Весела Січ» на псевдо “Вуйко” з осідком у Запоріжжі та Міжнародної віртуальної організації Partia Dobrego Humoru (Партія Доброго Гумору), від 2013 р., Варшава (Польща), очолював громадську організацію “Центр гумору “Весела оселя” з осідком у Коломиї (2011 – 2013).

Як ми будемо єдині в розумі і в силі,                                                                                                         То Росія нам те зробить, що заєць кобилі.

Україно, рідна мамко, не зможеш пропасти –                                                                                          Тебе завжди розкрадають, не можуть докрасти.           

Нема газу, нема світла та й нема зарплати                                                                                             І головне – нема того, що можна послати.

Були вибори вже тричі, тричі обираєм,                                                                                                    Сваримося, клянемося… а маєм, що маєм.

Якби прийшов тепер Довбуш у рідні Карпати,                                                                                      То дали би усім людям пенсії й зарплати.

Цей –  патріот, той – патріот, усі – птріоти,                                                                                                А як прийшло до виборів – стали ідіоти.

На Вкраїні люд веселий, добре тут нам жити,                                                                                        За повітря і за сонце не треба платити.

Як перебув я трьох жінок понос і простуду,                                                                                            Та й ці зміни у державі, бігме, перебуду.

Казав чоловік до жінки “Жінко моя люба,                                                                                               Україна така бідна, а ти така груба”.

Всі чекають нетерпляче на великі зміни,                                                                                                На зарплати трохи вищі й трохи нижчі ціни.

Фестиваль за фестивалем, фуршет за фуршетом…                                                                               Як воно нам удається з дірявим бюджетом?

Дотримуймось, українці, ухвали нової                                                                                                     Сало пишім з великої, а Москва – з малої.

Ростуть ціни на се, на те, на світло й на воду,                                                                                        А з ними ростуть роги нашого народу. 

 

Leave a Comment