Офіційній сайт, блог та архів
Львівська художниця Наталя Курій-Максимів – майстер художнього розпису по склу, витонченої і водночас дуже складної техніки. Скло, за своєю природою, предмет холодний. Незважаючи на це, картини художниці випромінюють незвичайну теплоту і доброту. Вони наповнені духом сімейної гармонії, яка черпає свою силу в українських національних традиціях. 
Еміль Муньє (Emile Munier) – французький художник, народився 2 червня 1840 в Парижі, представник академізму, студент Вільяма-Адольфа Бугеро. Його батько П’єр Франсуа був художником-драпірувальником і працював на виробництво Національних Гобеленів, мати, Марія Луїза Карпентьєра, трудилася полірувальником кашемірових тканин. Еміль і двоє його братів деякий час також працювали на виробництві гобіленів, але згодом стали талановитими художниками-живописцями. Навчаючись і працюючи одночасно, Еміль зблизився з професором Абелем Лукасом та його сім’єю. В результаті він одружився на дочці Абеля Генрієтті.
Віда Габор (Vida Gabor) – угорський живописець (1937 – 1999), майстер жанрових композицій. Більшість картин Віди Габора натхненні його інтересом до світу і культурі Старої Європи. Художник заманює глядача у свій світ, де дійсність нерозривно пов’язана з фантазією. Улюбленим мотивом художника стають нічні або вечірні сцени, життя старих.
Дорога Хресна, — дорога болю, — до неї збіглись наші шляхи,щоб на Голготі поруч з любов’ю на Хрест підняти свої гріхи!Ісусе наш, важкі твої муки! — не допусти з тобою розлуки.
Історична повість «Останні орли» М. Старицького вперше опублікована російською мовою під назвою «Последние орлы» в газеті «Московский листок» (1901 р., №№ 4 – 363). З того часу вона ніколи не передруковувалася, і лише в 1968 році видавництво «Дніпро» випустило її з деякими незначними скороченнями в перекладі на українську мову Микити Шумила та Євгена Михайлюка. Ілюстрації до львівського видання 1990 р. виконала художниця Софія Петрівна Караффа-Корбут.
Екслібрис – це книжкова мініатюра, яка засвідчує особистість книголюба, є своєрідною візитівкою його літературних уподобань. Ті бібліофіли, які обрали книжкові знаки на шевченківську тематику, безперечно, позиціонують себе вільними, патріотично налаштованими особистостями, яких об’єднує щира любов до великого Кобзаря.
Мистецька Шевченкіана – наш духовний скарб. Уже півтора століття Тарас Шевченко надихає живописців і графіків на відтворення його поетичного світу засобами мистецтва, будить їхню уяву, привертає до мистецького осмислення великих сюжетів національного життя. Особистість Т.Г.Шевченка, його нелегка доля й невмируща поезія стали джерелом натхнення для багатьох художників
В академічному живописі VIII-XIX ст. сформувалися норми ідеальної краси, засновані на сприйнятті реальної натури через призму класичного мистецтва (античної скульптури, живопису Відродження). При навчанні художників, зображення оголеної натури, стає обов’язковою програмою, є показником майстерності. У мистецтві рококо, для якого характерні витончені, граціозні, кокетливі, пройняті чуттєвістю твори широко поширюється жанр ню (Франсуа Буше, Жан-Оноре Фрагонар, Гюстав Курбе).
Володимир Єгорович Маковський народився 26 січня (7 лютого) 1846 року в Москві, помер 21 лютого 1920 року в Петрограді – російський художник-передвижник, живописець і графік, педагог, майстер жанрової сцени; академік (1873), дійсний член Петербурзької Академії Мистецтв (1893).
