В академічному живописі VIII-XIX ст. сформувалися норми ідеальної краси, засновані на сприйнятті реальної натури через призму класичного мистецтва (античної скульптури, живопису Відродження). При навчанні художників, зображення оголеної натури, стає обов’язковою програмою, є показником майстерності. У мистецтві рококо, для якого характерні витончені, граціозні, кокетливі, пройняті чуттєвістю твори широко поширюється жанр ню (Франсуа Буше, Жан-Оноре Фрагонар, Гюстав Курбе).
Франсуа Буше. Белая одалиска, 1752
Франсуа Буше. Венера и Купидон, 1751
Франсуа Буше. Диана отдыхает после купания, 1752
Франсуа Буше. Одалиска, 1745
Адриен Анри-Tanoux. Нимфы в лесу
Anton-Ebert.Весна в лісі
Charles Voillemot. Веледда
Elihu-Vedder. Оголена Венеціанка
Elihu-Vedder. В лісі
Frederick-Leighton. Венера що роздівається
Frederick-Leighton. Купання Психеї
Frederick-Leighton. Рибак і сирена
Guillaume-Seignac. Ароматний ірис
Guillaume-Seignac. Пробудження Психеї
Гюстав Курбе. Джерело
Herbert-James-Draper. Літом на морі
Jacques-Louis-David. Поетеса Сапфо
Jean-Baptiste-Marie-Pierre. Даная
Leon-Perrault. Венера і голуб
Жан-Оноре Фрагонар. Венера
Жан-Оноре Фрагонар. Поцілунок як мистецтво
Жан-Оноре Фрагонар. Дівчинка
Жан-Оноре Фрагонар
