Жартівливі коломийки (частина 2)

Гуцульські музики. Федина

Ой косити, сіно гребти – тото біда моя,                                                                                                      А дівчата обіймати – тото душа моя.

На калині нема цвіту, горобці здзьобали,                                                                                                На дівчині нема краси, хлопці зцілували.

Ой Юрику молоденький, щось в коморі шкребче,                                                                              Біжи, біжи виганяти — кіт молоко хлебче.

Ой мала я миленького, ой мала я, мала,                                                                                       Поставила на ворота, та й ворона вкрала.
Ой мала я хлопця, ой хлопця Андруха,                                                                                             Посадила над водою, та й украла муха.
У зеленій полонині паса баран чорний,
Не такий ти, хлопче, гарний, як дуже говорний.
Роботящий легінище, нема що казати:
До півночі за дівками, до полудня — спати.
Егей, файна дівка, файна, шкода, що лінива:                                                                                         Штири днини горшки мокли, а п’ятої мила.
Когут піє, когут піє, а курка кокоче,
Стара мама блюда миє, бо дочка не хоче.
Є у мене файний леґінь, ім’я йому Митер,                                                                                   Лінується до ня прийти один кілометер.
Такий у ня, мамко, любко, що вміє гуляти,
А не вміє коло плота кілок затесати.
Ой Олена прибілена красно ся вбувала,                                                                                         Коровиці не доїла — хвоста ся бояла.
Та чотири легіники сіно обертали,
Миша в сіні шелеснула — вони повтікали.
Ой скажіте, добрі люди, чим Андрій хворіє:
На роботі — замерзає, коло миски — пріє.
Коломийки заспіваймо, хай почують всюди,
Най з ледаря і п’яниці посміються люди.

Залишити коментар