Провідні течії в творчості Дмитра Коваля – імпресіонізм і пуантилізм, які живописець об’єднав з абстрактним і декоративним мистецтвом, сформувавши унікальний авторський стиль.
Художник Павленко Леонід
Павленко Леонід Васильович народився 23 квітня 1970 року в с. Бондарівка Коростенського району Житомирської області. У 1983 – 85 роках навчався в дитячій художній школі м. Коростень (вчитель Л.Г. Баранівська). З 1985 по 1990рік – навчання в Одеському державному художньому училищі ім. М.Б. Грекова. 1996 – 2002 роки- навчання в Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури . З 2002 по 2005 рік – стажування в творчих майстернях асистентури при Українській Академії образотворчого мистецтва і архітектури (професор Гурін В.І.). З 2005 року – магістр живопису. З2008 року – викладач кафедри живопису Київського державного інституту декоративно-прикладного мистецтва і дизайну ім. М. Бойчука. Член Національної спілки художників України (2003).
Художник Ігор Мікула
Мікула Ігор Ярославович народився 1 березня 1965 року в місті Львові. У 1981 – 1989 роках навчався і закінчив Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва на кафедрі художнього скла. З 1998 року – старший викладач кафедри академічного живопису Львівської національної академії мистецтв. Член Національної Спілки художників України (2008), член Клубу українських митців, член Львівського товариства шанувальників мистецтв.
Гуцульські мотиви Яроцького Владислава
Яроцький Владислав (Władysław Jarocki) народився 6 червня 1879 року в Підгайчиках нині Зборівського району на Тернопільщині. Мистецьку освіту здобув на архітектурному факультеті Львівського університету (1902) і в Краківській академії мистецтв (з 1902). Здійснив мандрівку (1903, 1907-1911) по Україні й Кавказу, згодом жив у Львові, з 1920 у Кракові — викладач Академії мистецтв і редактор журналу «Sztuki piękne». Помер у Кракові 7 лютого 1965 року.
Художник Микола Рибенчук
РИБЕНЧУК МИКОЛА МИКОЛАЙОВИЧ народився 17 травня 1975 року в місті Івано-Франківськ. В 1995 році закінчив Косівський технікум народних художних промислів ім.В.Касіяна, також в 2001 році Львівську академію мистецтв. Член Національної Спілки художників України (2011р.) Заслужений діяч мистецтв України (2017р.)
Івано-Франківський художник Анатолій Мельник. Рідний край
Анатолій Мельник – відомий івано-франківський художник, що працює у техніках акварельного та олійного живопису. Означена великою кількістю творів різного тематичного спрямування праця художника підтверджує думку про те, що цей митець за своєю суттю – реаліст. Вибір автором цього стилю, напевно, пов’язаний з його особистим баченням і усвідомленням навколишнього світу. Але реалізм А.Мельника вирізняється з-поміж творів митців, що стоять на подібних засадах образотворення та звертаються до подібних тем. Художник має свій власний малярський почерк і своє коло улюблених тем, його мистецтво позначене самобутністю художнього виразу. Олійний живопис А.Мельника – легкий, неперенасичений пошуками надміру складних композиційних імпровізацій. Автор перебуває поза гонитвою за виражальними тенденціями новомодного мистецтва, де на передній план все частіше виступає «гола» емоція, а не дійсність, хай навіть і суперечлива. Твори А.Мельника – настроєві, свіжі, ліричні. Цей ліризм є похідним від домінуючої мети, що полягає у пропагуванні теми рідної землі, рідного міста. Переважна частка уваги художника віддана пейзажному жанру. А.Мельник – учасник численних пленерів. Погляд митця вловлює масу найтонших відтінків та нюансів кольору. Він з дивовижною точністю передає стан природи рано-вранці, сонячного дня, туманного вечора; досконало фіксує власні враження, спостерігаючи за довколишнім світом та аналізуючи його. Кожен твір А.Мельника – це враження, яким автор хоче поділитися із глядачем, це розмова з тими людьми, задля яких він працює.
Н. Доскалюк
Іконопис Люби Яцків
“Для мене найцікавіше в іконописній естетиці – динамічна пластика рисунку. Ніколи не можу підійти до роботи з готовою, наперед заданою концепцією. Лінія рисунку сама підказує розвиток певного образу, якщо намагатися прислухатися до неї, відчувати її живий рух, тонкі пластичні нюанси. Попри це працюю в рамках іконописного канону, але ніколи не знаю, яким буде кінцевий результат.”
Люба Яцків
Іконопис Люби Яцків виглядає надзвичайно виваженим – форми та кольори врівноважені, продумано допасовані. Однак, попри цю гармонію, у її роботах відчувається незбагненна динаміка, котра урухомлює образи, не дозволяє їм застигнути у величних монументальних поставах. Цей іконопис важко назвати безпосередніми інтерпретаціями візантійського, чи давньо-руського сакрального мистецтва. Радше, творчість Люби Яцків споріднена з мистецтвом бойчукістів та галицьких нео-візантиністів 20-30-х років ХХ ст. Стилістично крізь ці роботи відчувається відлуння робіт Ярослави Музики та Петра Холодного.
