Ню ( фр. nu – “оголений” ) -художній жанр в живописі, скульптурі, фотографії та кіноматографі, що зображає оголене людське тіло чи якісь його частини та їх інтерпретації. Протягом багатьох століть він є одним з основних жанрів в мистецтві. Оголене Жіноче тіло зображалось в межах міфологічного та алегоричного жанрів (картини С.Ботічеллі, Джорджоне,Тиціана,ЛоренцоЛотто,Мікеланджело, А.Дюрера, Лукаса Кранаха Старшого). У 17-18 ст. відбувається формування ню як жанру. Художники створюють повних життєвої чарівності образи жіночої краси ( Д.Веласкес, П.Рубенс, Рембрант, А.Ватто)
Живопис
В.Висоцький в образотворчому мистецтві
Володимир Семенович Висоцький (рос. Владимир Семёнович Высоцкий; 25 січня 1938, Москва — † 25 липня 1980, Москва) — видатний радянський актор, співак і поет (бард), класик жанру авторської пісні, автор низки прозаїчних творів, заслужений артист РРФСР (1986, посмертно) і лауреат Державної премії СРСР (1987, посмертно).
Висоцький написав близько 700 пісень і віршів, з великим успіхом гастролював у СРСР і за кордоном.
Самостійно й у співавторстві створив кілька прозаїчних творів.
Як актор зіграв близько тридцяти ролей у фільмах (зокрема «Місце зустрічі змінити не можна», «Вертикаль»).
Учасник постійної трупи театру Драми і комедії на Таганці.
Висоцький особливо прославився виконанням своїх авторських пісень під акустичну гітару. У роки суворої цензури він зачіпав цілу низку заборонених тем, чому і сам багато в чому був під забороною, — в радянські часи його записи розповсюджувалися майже виключно на магнітоальбомах, заборонялися зйомки у низці фільмів, виїхати за кордон стало можливим тільки завдяки активним діям дружини — французької актриси Марини Владі.
Венеція очима художників (частина 1)
Венеція (італ. Venezia, вен. Venesia) — місто та муніципалітет на північному сході Італії, столиця регіону Венето. Венеція відома як значний туристичний центр. Населення — 259 263 особи (2012)[1].
Місто розташоване на 117 невеликих островах у Венеціанській лагуні Адріатичного моря, на відстані[2] близько 400 км на північ від Рима. Близко 60 тис. жителів Венеції проживають в історичній частині міста, 176 тис. — на материковій частині муніципалітету, ще 31 тис. мешкає на інших островах лагуни[3].
Венеціанська республіка в часи Середньовіччя та Відродження була потужною морською державою, плацдармом для Хрестових походів та важливим центром торгівлі. Венеція також відома рядом мистецьких рухів епохи Ренесансу. Місто відіграло значну роль в історії симфонічної та оперної музики; батьківщина Антоніо Вівальді.
За результатами опитування, що провів журнал Forbes серед фахівців у 2010 році, Венеція потрапила до дванадцятки найкрасивіших міст світу.
Пейзажі Віктора Бикова
Віктор Биков – відомий російський пейзажист, а також автор робіт, які присвячені ліричності і красі російської природи. Народився художник в 1958 році. Почав малярства досить рано. По закінченню школи навчався в Челябінському художньому училищі. Закінчив навчання в 1980 році. Через 8 років Віктор Биков переїжджає до Москви для того, щоб продовжити освіту в знаменитій “Строганівці” (1988-1993 роки навчання).