Офіційній сайт, блог та архів
Ігор Токарук народився в 1954 році у місті Станіславі (нині Івано-Франківськ). Закінчив Івано-Франківський державний педагогічний інститут імені Василя Стефаника. Член Національної Спілки художників України з 1990 року. Лауреат обласної премії імені Ярослава Лукавецького в галузі образотворчого мистецтва (2005). Заслужений художник України (2009). З 2003 року голова правління Івано-Франківської обласної організації Національної Спілки художників України. 
– Хата – це образ будинку, внутрішнього світу художника, – ділиться Артем Роговий. – Близько десяти років живу в Харкові, але взагалі я виходець з села – виріс в цьому середовищі і тому вона мені близька. Живучи в місті, художник їздить за спогадами і враженнями туди, де пройшло його дитинство – до бабусі, яка живе в невеликому селі Чернігівської області. Там він робить постановки і замальовки, збирає фотоматеріали, а приїхавши до Харкова, не вилазить з майстерні. 
Нині ім’я закарпатського художника Ореста Цюпка добре знане у мистецьких колах. Він неодноразовий учасник міжнародних пленерів та виставок. Його роботи прикрашають виставкові зали різних міст України, приватних збірок та міжнародних галерей. За його плечима достойний творчий доробок – сотні полотен.
Вінничанин Іван Горобчук художник, що зжився зі своїм народом зсередини. Головне в його творчості – щира любов до своїх земляків, сутності і основ їхнього життя. Присвячені селу твори митця пробуджують ностальгію дитинства чи юнацтва, коли реальність забарвлена відчуттям світла і спокою, це спогад з тої відстані, яка робить світ ідеальним. У малярстві він вперше заявив себе у жанрі краєвиду, потім міського пейзажу з узагальненням форм і декоративним баченням колориту, захопив його і натюрморт, а от знайшов себе, коли дозволив образам, збереженим у генетичній пам’яті, виринути на поверхню. Твори Горобчука цікаві поєднанням сюжетної конкретики і філософського узагальнення. 
Серед визначних людей, якими Україна може пишатися і які достойно представляють нашу країну на світовому рівні, – постать Архипа Івановича Куїнджі. Живописець, пейзажист, прославився ефектами освітлення, близькими за природою до ілюзорності.
Прийнято вважати його російським живописцем, але перш за все він художник український.
Куїнджі родом з України, виріс у її приморських степах, гордився, що Україна – його земля, писав здебільшого про Україну,що й принесло йому визнання і славу, і всі його всесвітньо відомі полотна, присвячені природі України, зокрема, “Українська ніч” і “Місячна ніч на Дніпрі” – дух України, її краса і чари, тому ми з впевненістю можемо назвати Архипа Куїнджі українським художником. 
Вечір на Україні, 1878
Сапатюк Михайло Михайлович (1925 – 2000) -український живописець, пейзажист, представник закарпатської школи живопису. Народився в Празі (Чехія). Учасник Великої Вітчизняної війни. У 1943 році закінчив художню студію при гімназії в Празі, де навчався у І. Паливоди, А. Навотні, М. Гай-Гаєвського. З 1963 року член Спілки художників СРСР. Вів активну виставкову діяльність, учасник міжнародних пленерів з 1950 року. Персональні виставки проводилися в Ужгороді (1969, 1975, 1995). Роботи художника зберігаються в музеях і приватних колекціях.
Зима в Карпатах
Кому доводилося бувати в Карпатах, той i через багато рокiв пригадає їх смерековий дух, стрiмкi скелi й бурхливi потоки. Врiзаються у пам’ять поетичнi враження вiд пiсень i легенд цього краю, створених так близько вiд неба i пройнятих вiльними гiрськими вiтрами. Хто зійде крутою стежкою до самих вершин, вслухаючись у спокiйне й величне життя гiр, той зiллється з ними душею i назавжди полюбить Карпати Така щаслива доля спiткала й художницю Галину Олександрiвну ЗУБЧЕНКО. Ще замолоду її на все життя причарували гори i горяни.
Подружжя Валентина і Юрій Козяр своєю спільною творчістю створюють значний цілий потік української школи живопису. Для якої характерні експресія та сміливе поводження з кольором. У той же час ясно простежується гармонійний початок, яскраво-індивідуальне творче “я”, властиве їх живопису. Валентина і Юрій Козяр – рідкісний приклад гармонійного злиття двох індивідуальних натур в одну потужну мистецьку силу. Їх кисть завжди залишається впізнаваною, але їх фантазія і манера письма ніколи не зупиняються у своєму розвитку.
