Кому доводилося бувати в Карпатах, той i через багато рокiв пригадає їх смерековий дух, стрiмкi скелi й бурхливi потоки. Врiзаються у пам’ять поетичнi враження вiд пiсень i легенд цього краю, створених так близько вiд неба i пройнятих вiльними гiрськими вiтрами. Хто зійде крутою стежкою до самих вершин, вслухаючись у спокiйне й величне життя гiр, той зiллється з ними душею i назавжди полюбить Карпати Така щаслива доля спiткала й художницю Галину Олександрiвну ЗУБЧЕНКО. Ще замолоду її на все життя причарували гори i горяни.
Гуцульське весілля
На багатьох полотнах мисткині постали гуцули у барвистому народному вбраннi, характернi моменти традиційного побуту, обрядовi дiйства. Вони переносять глядача у той яскравий контрастний свiт, де на смерековому тлi виграють на флоярах сонячнi променi й трембiтають поміж скель блакитнi вiтри, де лунке повiтря на кожне слово озивається дримбою, а сива хмара приносить срiбнi цимбали дощу…
Зубченко Галина Олександрівна народилася 19.07.1929р. в м. Київ — померла 4.08.2000, м. Київ — художник-монументаліст. Учасниця руху шістдесятництва. Член Спілки художників України (1966). В 1947 році закінчила художню школу в Києві. До тих високих вершин Галинi Олександрiвнi судився довгий і нелегкий шлях. Пiсля закiнчення у 1959 р. Київського художнього iнституту вона була однiєю із засновникiв секцiї образотворчого мистецтва Клубу творчої молодi Києва, що вiдiграв велику роль у “шiстдесятницькому” русі. З 1962 року присвятила себе справі вiдродження українського монументального мистецтва. Одружившись у 1967 роцi з талановитим живописцем Григорiєм Пришедьком, разом з ним протягом 10 рокiв працювала над монументальним оформленням споруд у Донецьку, Марiуполi, Києвi. По смертi чоловiка (1978 р.) продовжувала працювати у монументальному мистецтвi. З 1988 по 1991 р. знову виїздила в Карпати на мистецькі пленери – вже разом iз донькою Ярославою.
Легінь
Гуцульський хлопчик
Біжить-дзвенить блакитна річка
Гануся-княгиня
Карпатський вечір
Сріблястий вечір
Господиня гір
Вічність