Володимир Патик – класик і творець історії мистецтва, народний художник України, лауреат Шевченківської премії. Легендарна і титанічна особистість, що формувала прогресивну художню і національну свідомість в умовах тоталітарного режиму. ”Більш ніж 50 років був і залишається візитною карткою галицької школи малярства.” Його сприйняття світу кольорове і оптимістичне, тому в історії українського мистецтва XX століття він лишає чи не найяскравіший слід.
«Я вмію малювати краще, ніж писати чи промовляти. Природа наділила мене працездатністю й пам’яттю відтворювати побачене через багато років. Моїми ідеалами є краса – природи і жіноча, людська доброта і правда.
За моє творче життя вимальовано до 600 кг фарби, замальовано до 1 875 км полотна і зрисовано 1,5 тонни паперу. Я був 16,5 років у дорозі, 1632 дні в залах музею, 27 місяців за кордоном, а решту часу провів у своїй майстерні…»
Володимир Патик
Володимир Йосипович Патик народився у 1926 році у селі Чорний Острів Жидачівського району Львівської області. Навчався в художньо-промисловій школі. У 1953 р. закінчив Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (нині Львівська національна академія мистецтв). Вчителі з фаху – Р.Сельський, М.Федюк, Й.Бокшай. Працює в жанрі станкового та монументального малярства, графіки. Член Національної Спілки Художників України з 1954 р. Народний художник України з 2006 року. Лауреат Національної премії України ім. Т.Шевченка (1999) Володимир Патик об’їздив майже всю Україну, бував у Карпатах, далеко на Півночі Росії, в Мурманську, малював у Прибалтиці, Сибіру, Середній Азії — і всюди митця захоплювала краса природи, люди та їхні заняття. Таким чином вироблялася власна живописна манера Патика, його особливий, темпераментний почерк. Митець вдається до контрастій червоного й зеленого, оранжево-жовтого і синьо-фіолетового, червоного й білого, до різноманітних технічних засобів — мозаїки, фрески, найбільше — до олійного живопису, пастелі, різних графічних засобів. Останім часом (від 1990-х) головну формотворчу роль у мистецькій манері майстра відіграє чистий колір, що підвищує емоційну активність картини і підкреслює декоративне вирішення композицій. Володимирові Патику близькі українська ікона і тосканські примітиви, равенські мозаїки і живописці італійського проторенесансу. Краєвиди, котрі художник фіксував у численних творчих подорожах, натюрморти, портрети, абстрактні композиції, – все це позначене особливою пластикою, інтенсивним колоритом й експресивною манерою письма, що відображає його імпульсивну, невгамовну вдачу, сповнену невичерпного оптимізму, життєлюбства, захоплення красою природи та людини.
