Василь Лопата — художник, графік

autoportret.previewІм’я видатного українського художника, письменника, громадського діяча Василя Лопати – нестримного романтика кінця XX – початку XXI століття – вже тривалий час привертає до себе увагу української і світової громадськості. Цей мистецьки бунтівничий «Колумб вогняного пензля і різця» з подиву гідною продуктивністю не лише відкриває нові світи і таємничі обшири та континенти людських душ, а й опрацьовує їх своєю унікальною творчою індивідуальністю, вияскравлює нерозгадану сутність і присутність їх у цьому дивному і божевільному світі, не потребуючи чийогось захисту, реклам, авторитетних рекомендацій.                                                                     2_8

 

Василь Іванович Лопата — заслужений художник України, лауреат Державної (тепер Національної) премії імені Тараса Шевченка (1993), лауреат Міжнародної премії з екслібрису (Англія), Премії Кабінету Міністрів України імені Лесі Українки за літературно-мистецькі твори для дітей та юнацтва (2008) та має багато інших мистецьких відзнак.                    Василь Лопата народився 28 квітня 1941 року в селі Нова Басань Бобровицького району на Чернігівщині. І відколи себе пам’ятав, весь час малював: коли пас козу, бавився із підлітками на березі річки чи під лісом, на теплій черені печі або за партою у школі. Не було чистого паперу — малював на газетах. Не мав олівців і фарб — малював на піску паличкою, чи на стіні вуглиною…

img_1343_b            img_1339_s

Семикласником Василь почув, що існують художні школи. Але жили бідно, батько загинув на війні, і родич відвіз хлопця до зоотехнічного технікуму, щоб вивчився і зміг заробляти собі на кусок хліба. Вчився В. Лопата, як і в школі, на «відмінно». Проте випускник із червоним дипломом зовсім не хотів бути зоотехніком. Він поїхав у Київ, вступив до училища прикладного мистецтва в Лаврі. Після двох років учнівства В. Лопату призвали до війська. І там юнак продовжував малювати, здебільшого портрети. А згодом Василь Лопата в солдатській формі складав вступні іспити в Києві на графічний факультет художнього інституту. Закінчив його в 1970 році. Вчився він у митця зі світовим іменем — В. І. Касіяна. Пізніше працював у творчій майстерні М. Дерегуса. У книжці «Десь на дні мого серця» Василь Іванович писав: «Здійснилася моя заповітна мрія: я став художником. Навіть якби я жив сотню разів, я б повторив цей вибір. Я люблю цей процес, повний пристрасті та напруження, безпосередності, інтуїції та художнього розрахунку, радості та розчарування, досади».

3_6

4_5

5_4

6_2

7_3

8_1

Творчість Василя Лопати — це художнє осмислення, насамперед, української історії, а на її тлі — нашого буття, величних діянь свого народу, суспільно значущих та історичних постатей. Непересічний талант художника виявився при ілюструванні української поезії, прози, драматургії, фольклору. Це графічні цикли: «Маруся Чурай» Л. Костенко, «Сон князя Свято-слава», «Добрий заробок», І. Франка, «Людолови» З. Тулуб, «Прапороносці», «Таврія» О. Гончара, «Полтава» О. Пушкіна, «Тополя», «Мені тринадцятий минало», «Кобзар» Т. Шевченка, «Українські балади», «Українські народні казки», «Українські народні думи», «Слово о полку Ігоревім», «Про славне військо запорізьке низове» А. Кащенка, «Страшна помста» і «Тарас Бульба» М. Гоголя, «Життя і творчість Г Сковороди», «Про парубка Івана та його вірного друга Коника» С. Богунова та інші. У цих творах Василь Лопата — не лише виконавець ілюстрацій, він — творець. Графічний світ, рухомий його фантазією, самостійно й органічно співіснує з літературним. Його творчість увібрала найсуттєвіше, що є в національному характері. Про це говорив свого часу Олесь Гончар. У 1991-1992 pp. В.І. Лопата брав участь у державотворчій акції — розробці ескізів валюти України — гривні, оформляв дипломатичний та загальнодержавний паспорти України (1993 p.).

913be1d-hrn-100-sheva-1 49492e8-hrn-1-eskiz b101e15-hrn-3-yaroslav

Крім непересічного таланту графіка, на шостому десятку у Василя Івановича раптом розкрилася незнана досі грань таланту як живописця. Не залишивши графіки, він створив повні символіки і глибинного духовно-поетичного змісту малярські твори: «Вічний поклик», «Благовіщеня», «Воскресіння Христове», «Різдво Христове», цикли картин «Силуети» та низку портретів. У них художник наче піднявся над конкретикою буття, побачив себе, Україну і світ з космічної відстані і відкрив для себе великі Божі істини, які мають неперехідний сенс. Ці твори художник створив у далекому Сан-Франциско (США), куди поїхав у зв’язку з погіршенням стану здоров’я і де ні на мить не забуває про Україну.

blue_flower    woman

flower_0

cry

 

img_0007_4

 

IMAG3340                                                Ілюстрації до “Кобзаря”

IMAG3344   img_1342_b

IMAG3346

b7074638

img_1344_b

lopata                                                                             Іван Франко

Философ и императрица                                                                   Філософ і імператриця

Олексiй_Попович_1973_р.

Тарас Бульба з синами                                      Тарас Бульба з синами

Иллюстрация к Тарасу Бульбе0_7eb0d_38382786_XXXL 0_7eb11_95db6a48_orig 

Sunflowers

1 коментар до “Василь Лопата — художник, графік”

  1. Цими днями зайшов до Військової Академії в Одесі на Фонтанській дорозі і в коридорі кафедри гуманітарних та соціально-економічних дисциплін (начальник кафедри – полковник Володимир Луханін) побачив на стіні дуже знайомі мені копії гравюр народного художника України, письменника Василя Лопати із книги Андріана Кащенка «Оповідання про славне ВІЙСЬКО ЗАПОРІЗЬКЕ низове», 1991 р. видання. Справа в тому, що 25 років тому, коли я очолював кафедру іноземних мов Одеського інституту сухопутних військ, я перемалював кілька гравюр В. Лопати зі згаданої книги… Приємно усвідомлювати, що скопійовані мною чудові гравюри В. Лопати і сьогодні надихають на звитяги майбутніх українських офіцерів. На мій погляд, гравюри В. Лопати про українське козацтво мають виготовлятися масово і прикрашати стіни військових навчальних закладів в Україні.

    Відповіcти

Залишити коментар