І сотворив Бог небо голубе,
Родючі землі, і зелені трави,
Дніпрові води й жито золоте,
І райських птиць що звуться солов’ями,
Людей чудових тут він поселив, і дав їм мову що в душі співає,
І вільний дух в серця їм поселив і рай назвав цей
Українським краєм!
Дивися, безкрайнєє, синєє небо,
Стоїть над землею, неначе шатро.
Воно посилає любов нескінченну
І щиро дарує надію й добро.
У цьому шатрі килими золотаві –
Із соняхів, жита, пшениці, вівса.
А десь майоріють, як крапельки неба,
Волошки блакитні. Яка ж то краса!
Тут мешкають люди привітні та чесні,
Хліб–сіллю гостей зустрічають вони.
Земля наша щедра, родюча, багата –
Усіх нагодують безмежні лани.
Хай знає весь світ про казкову країну,
Де синєє небо та жовті поля.
Хай квітне щаслива моя Україна!
Найкраща, безцінна любима земля.
