Катерина Білетіна багато років працює в жанрі романтичного реалізму, гармонійно поєднує академізм, сецесію і любов до народної картини. Також малює пейзажі, фігуративні композиції, ілюструє книжки для дітей. Портрети Білетіної створені з власного внутрішнього бажання художниці. Катерина зображає своїх друзів, знайомих у національному одязі й не тільки. “Коли я малюю, то зовсім забуваю про сум, нудьгу. Це заняття викликає в мене почуття постійного інтересу, великого захоплення”. Найбільше задоволення вона дістає від малювання портретів: “Немає нічого цікавішого, ніж людське обличчя. Саме це у мистецтві мене приваблює найбільше. Мені цікаві люди, їхні емоції, душевна ритміка”. Катерина Білетіна народилася в 1977 році, живе і працює в Одесі, закінчила Одеське художнє училище ім. Грекова, де п’ять років навчалася у майстерні знаменитого Віталія Алікберова, пізніше – Національну академію образотворчого мистецтва й архітектури в Києві.
Автопортет З Варварою у вигляді лева
Біля озера
Та, що біжить по хвилях
Валькірія
Вероніка
Наступила весна
Гуцулка Юля
День і ніч
Дівча
Дівчина з дукачем
Дівчина з куманцем
Дівчина з чорнобривцями
Жоржини
Задумлива
Історія любові
Червона калина
З вершини гір
Козак і доля
Красуня
Ксеня небесна
Молочний шлях
Мольфарка
Наречена
Настя
Ніжна
Погляд
Портрет Ірини
Портрет Олени Могировської
Портрет юнака
Ріта
Серія “Стихії”
Вода
Повітря
Земля
Вогонь
Синє море
Царівна
Циганка
Чуттєва
Юнак
Як приємно знати, що є такий чарівний ХУДОЖНИК – КАТЕРИНА БІЛЕТІНА !!!
Великого таланту ХУДОЖНИК !
Богом осяєна …
Дякую …
Інга
Дві картини не мої ))) то живопис Ірини Калюжноі
П’ята з кінця і шоста)))
Дякую за коментар. Бажаю здоров’я і творчих успіхів.
Сором тепер зізнатися, що я вже вважав було здоровий та красивий реалізм (“класику”, так би мовити – не маючи на увазі Відродження) геть загиблим!))
А він ЩЕ НЕ ВМЕР, виявляється!!!
Низький уклін шановній колезі та її праці!
Я ніби перенісся в епоху Миколи Самокиші та Яна Матейка!!!
(Це – ті, кого згадую найчастіше; “добір” імен в якості асоціації з напрямком в живописі й епохою – звісно, суб’єктивний до певної міри.)
Воістину, поки живуть і творять такі люди, як Катерина-сан, – поти житиме й мистецтво. В усякому разі, в нормальному (а не “пост-” та “модерністичному”, чи ще якому…) розумінні цього слова.
Зичу численних приголомшливих успіхів та ВЧАСНОГО (а не лише по смерті, як із багатьма було) та заслуженого визнання – з усіма належніми позитивніми дивідендами в значному об’ємі; та гідно розпорядитися усімам ними!