Оспівування імен в коломийках

 

Попід гору високую три брати ходило:                                                                                                 Один Стефан, другий Іван, а третій – Гаврило.

Іван любить погуляти, Стефан заспівати,                                                                                       А Гаврило задре рило, коби лише спати.

2522666669

 

Найуживанішими онімами у коломийках є особові імена. Вони складають приблизно 90% усіх коломийкових власних назв.

Іменник коломийки,  дуже близький до народнорозмовного іменника тієї місцевості, де народились ці тексти, бо як пісенний жанр вони “відзначаються діапазоном реалістичного відтворення дійсності”

Коломийковий іменник засвідчує 37 чоловічих і 31 жіноче ім’я, загальна кількість фіксації яких складає відповідно 295 і 55 уживань. Серед них є імена з колоритною варіативністю, і такі, що вживаються тільки в офіційній формі. Репертуар чоловічих імен, ужитих у текстах коломийок, значно багатший, ніж репертуар жіночих імен.

Поступаються жіночі оніми чоловічим особовим іменам не тільки репертуаром, але й кількістю варіантів (97 варіантів жіночих імен проти 130 чоловічих) та загальною кількістю уживань варіантів імен (274 проти 876).  Така нерівномірність пояснюється тим, що творцями коломийок частіше були дівчата, які звертаючись до хлопців, щедро послуговувались чоловічими іменами. Напр.: Ти Іванку прийди зранку, Васильку в полудни, А ти Ільку зажди хвильку, якось тото буде.

До найпопулярніших чоловічих імен належать: Іван (95-242), Василь (43-50), Микола (20-40), Михайло (28-37), Юрій (16-37), Григорій (1-43), Федір (13-29), Степан (6-19), Дмитро (5-13). Найуживаніші жіночі імена: Марія (14-45), Ганна (1-55), Марина (13-23), Олена (43-50), Катерина (12-10), Парасковія (12-12). Як бачимо, обмеженість жіночих імен у порівнянні з чоловічими виявляється навіть у кількості найуживаніших імен.

Аналіз народнорозмовних варіантів, зафіксованих у коломийках, підтверджує думку багатьох мовознавців про те, що найбагатшу і найколоритнішу іменну варіативність дають імена, які здавна вживаються на тій чи іншій території.   До імені Іван зафіксовано ЗО варіантів, до Імен Михайло -15, Степан – 12, Микола – 11, Василь – 10, Григорій – 8, Федір – 8, Дмитро – 7, Юрій – 7, Андрій – 6. До жіночих імен зафіксовано таку кількість варіантів: Ганна – 21, Марія – 15, Марина — 8, Олена – 8, Катерина – 6, Парасковія – 6.

Винахідливість у варіації коломийкових імен у створенні цілих гнізд емоційних найменувань нерідко гідна подиву. На цілі низки іменних пестливих варіацій можемо натрапити в тексті однієї коломийки у двох її рядках: Ой Штефане, Штефаночку, ой Штефане Штефцю, Коби-с купив горівочки, я би втерла перцю.

Трапляються коломийки, в яких наявні цілі синонімічні ряди здрібніло-пестливих форм імені. Вони відображають добре, лагідне або жартівливе ставлення до певної особи, тому що настроєво коломийка є саме такою: Ой Іване, Івануню, та й ти Іванятко, Купи мені на молоко червоне збанятко.

Ой Іване,Іваночку, яке тобі лихо?                                                                                                           Я до тебе притуляюсь, а ти сидиш тихо!

Ой до мене молодої, аж троє ходило:                                                                                                   Ходив Іван, ходив Степан та кривий Данило.

Іван любив жартувати, Степан – заспівати,                                                                                     А Данило-мотовило – у кутку дрімати.

Ой Юрило, мій дурило, як тя дуже люблю,                                                                                         Не повісила-м дзвіночок, ще тя десь загублю.

Ой ти, Федьку, не їж редьку, бо вона гіренька,                                                                                   Не смій мене цілувати, бо я ще маленька.

Ой Федоре, Федорочку, шию ти сорочку.                                                                                             Федір сидів та ізнидів – сорочки не видів.

Ой Федоре, Федорику, Федоре-соколе,                                                                                                   Купи нову сорочину, бо черево голе!

Ой Федоре, Федорочку, ой Федоре-Федьку,                                                                                           Послала-м тя за буряком, а ти приніс редьку.

А Настуне молоденька, Настуне, Настуне,                                                                                         А Настуня із комори півлітрівку суне.

Ой Марина, ой Марина псам їсти варила,                                                                                             А як же сі пси роз’їли, та й Марину з’їли.

Ой у Хими перед хатов та виросла сосна,                                                                                           Ой у Хими така дівка, як свиня поросна.

Ой Василю, Василику, мені з тебе дивно,                                                                                             Мені тече вода з чола, тобі в ноги зимно.

Ой Михайле-придибайле, міхом зашпилений.                                                                                     Так ся гониш за дівками, як той пес шалений.

Ти Андруху, гони муху, а ти , Грицю, кицю,                                                                                           Ти , Іване тарабани файну молодицю.

Ой чого-то та Парася та заморгалася?                                                                                               Сім раз річку перебрела, та й не вмивалася.

Ой Марулька, пане-брате, Марулька, Марулька                                                                               Навішала кораликів, а під носом булька.

Ой Олена, пане-брате Олена, Олена,                                                                                                     Навішала кораликів, як жаба зелена.

Ой любив я Катеринку ціле літо й зиму,                                                                                             Катерина ся сказила, вродила дитину

Ідіть, дівки, на підпеньки, кличте мої Ксеньки,                                                                                 Моя Ксенька не сліпенька, видить, де підпеньки.

Ой Парашка з’їла пташка, а мені не дала,                                                                                           Бодай тебе, Паранонько, хороба напала.

Дана-дана, кажи дана – не піду за Івана,                                                                                             Краще піду за Гаврила, аби-м не робила.

У Гаврила нема ниви, не буде що жати,                                                                                               Буду собі із Гаврилом на печі лежати.

Ой легіню молоденький, Миколо-Микуло,                                                                                             Чи ти мене поцілував, чи ми ся причуло?

Ой Марічко кучерява, ой Марічко біла,                                                                                                 Коровина в хліві риче, бо ти не здоїла.

Ой у Анці – два баранці, гнала в полонину,                                                                                           Бо так вівчар Анцю любить, як кіт солонину.

У нашої Катерини нині заручини,                                                                                                           Завтра справить весіллячко, позавтра – хрестини.

Ой Олена прибілена красно ся вбувала,                                                                                                 Коровиці не доїла – хвоста ся бояла.

Віють вітри, віють буйні, по горах танцюють                                                                               А та Каська із Лукашом, собі не жалують.

Василихо, буде лихо, буде Василь бити,                                                                                               Щоби-с знала, пам’ятала, як других любити.

Ксенько моя люба, мила, Ксенько моя темна,                                                                                   Груди маєш гарбузові, смерекові стегна.

Відси гора, відси друга, в середині кладка,                                                                                          Переносив Миханьо до Гилюні ябка.

Би то ябка, би то ябка, то солодку дулі.                                                                                             Нащо тобі, Гилюненько, на животі гулі?

Ходить бусьок по болоті, та й си злапав жибку,                                                                            Йшов Михайло до Палани, перекривив шипку.

Відколині поцілював любко Николайчик,                                                                                           Відтогди ми на серденьку, як цукру кавальчик.

Ой, то я си полюбила любочка Андрусі,                                                                                               На Андрусі подивлюсі – як меду напю’сі.

Ой, то ми сі сподобала дівчина Марисі,                                                                                               А в Марисі – файні писі – сподобали ми сі.

Ой, любив я дві дівчини, обі – Катерини,                                                                                               Розділив я своє серце на дві половини.

Ой, Парані встала зрані, зварила снідані:                                                                                         “Снідай, снідай, мій миленький, бо я твоя пані”.

Казали ми жинитисі тай брати Олену,                                                                                               Волів би м сі повісити на вербу зелену!

Ой, Матію, муку сію, крупи упалаю,                                                                                                      Пустіт мене до Матія, бо я умираю.

Та най буде сякий- такий , най сі холитає,                                                                                            Лиш би най він сі , мамунцю, Іван називає.

Ужинив сі Гарасим, взьив си пилихату,                                                                                                 Аби м тими пилихами замітала хату.

Як я собі нагадаю за тебе, Никольцю,                                                                                                   Так ми тяжко на серденьку, як за хмаров сонцю.

Ой, до танцю, легіники, до танцю, до танцю,                                                                                   Усі дівки заберітси, мені лишіт Анцю.

Ой летіла зозулиця, сіла на явора,                                                                                                         Цімбарочка любить Юра, я люблю Федора. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3 коментарі до “Оспівування імен в коломийках”

  1. Я Микола, ти Микола, оба с мо Миколи, тебе били коло церкви, мене – коло школи. Тебе били коло церкви, шо’с не скинув шєпку, мене били коло школи, шо не знав порєдку

    Відповіcти

Залишити відповідь до Михайло Скасувати відповідь