Львівський імпресіоніст- Іван Труш

Народився Іван Труш 17 січня 1869 року в селі Висоцьке Львівської області.     Український живописець-імпресіоніст, майстер пейзажу і портретист, мистецький критик і організатор мистецького життя в Галичині на початку ХХ століття.

534bf84a8c73

 

Іван Труш народився  недалеко від містечка Броди, на Львівщині, в родині сільського кравця. Іван був первістком у сім’ї та ріс, як поетично написали про нього в одній зі статей, «в любові і ласці, а навколо нього в легкому тремтінні вітерця витав дух українських пісень і казок, традицій і фарб».
Помітивши потяг хлопчика до знань, батько після закінчення початкової школи відвіз Івана вчитися в Бродівську реальну гімназію. У 1881 році юнак успішно складає іспити і починає навчання. У гімназії і почалося серйозне захоплення Труша малюванням. Нелегкими виявилися роки навчання в гімназії. Особливої фінансової підтримки від сім’ї не було, і Іван, змушений заробляти собі на життя сам, почав давати приватні уроки і робити на замовлення невеликі портрети по фотографіях. Таке копіювання приносило, нехай невеликі, але гроші. Історики уточнюють, що навчався юнак неважливо, зате був кращим на уроках живопису і літератури. Крім того, він відзначився особливою тягою до пізнання історії мистецтв, багато читав і володів хорошими знаннями античної і європейської літератури. Після закінчення гімназії в 1891 році Іван твердо вирішив присвятити своє життя живопису, і з цією метою відправився до Кракова.

22-річний Труш без проблем поступає  до Краківської Академії красних мистецтв, його педагогами стають відомий метри польського живопису Ян Матейко і пейзажист-модерніст Ян Станіславський (Jan Stanisawski, 24 червня 1860 – 6 січня 1907). Станіславський, який народився в Київській губернії, навчався в Санкт-Петербурзі і в Парижі у Еміля Каролюс-Дюрана, з 1887 року почав викладати в Академії і опікав українських студентів, «маючи сентимент до своєї малої батьківщини». Своїх учнів художник часто виводив на етюди на природу, подалі від нудних академічних класів. Поряд з викладанням в Академії, Ян Станіславський був одним із засновників Товариства польських художників «Штука» (Искусство). Серед інших викладачів Труша історики називають відомих, в той час, польських митців – професорів Леона Вічулковского, Ізидора Яблонського, Владислава Лужкіевіча, Ю. Унежіського і Л. Леффлера. Труш був працьовитим і допитливим студентом, як писав про нього один з друзів, «він малює скрізь і все».
Тут йому остаточно не впасти духом допомогли студенти – земляки. Вони заснували Товариство «Громада» (Громада), членом якого став і Труш. Особливо художник зблизився з відомими в майбутньому в Україні діячами культури – письменником Василем Стефаником (1871-1936) і колегами, львівськими живописцями Олексою Новаківським (2 березня (14 березня) 1872 – 29 серпня 1935) і Осипом (Йосипом) Куриласом  (26 липня 1870 – 25 червня 1951).
До того ж у навчанні, як і в фінансовій ситуації, теж намітився прорив – Іван неодноразово був нагороджений срібними та бронзовими медалями за академічні роботи, більшою мірою – пейзажі.
На випусному  курсі Іван Труш на зібрані кошти здійснив поїздку в Мюнхен, де протягом короткого часу навчався в студії відомого австро-угорського художника і педагога словенського походження Антона Ажбе (Anton Abe, 30 травня 1862 – 6 серпня 1905). Ажбе був значною фігурою у мистецькому середовищі Мюнхена. За наполяганням групи студентів Мюнхенській Академії мистецтв, незадоволених процесом навчання в Академії, він в 1891 році заснував у місті приватну художню школу. Серед учнів Ажбе було чимало згодом відомих російських художників – Давид Бурлюк, Маріанна Верьовкіна, Ігор Грабар, Мстислав Добужинський, Василь Кандинський, Дмитро Кардовський, Кузьма Петров-Водкін і Олексій Явленський.

91ebe743396c

Закінчивши краківську Академію в тому ж 1897 році, Іван Труш переїхав до Львова, який став для нього рідним містом, де перший час жив у родині етнографа Йосифа (Осипа) Роздольського. Влаштувавшись у Львові, художник відразу ж включився в громадське життя.
Потрібно відзначити, що Труш цікавився не тільки живописом, а й театром, літературою і музикою. Будучи прихильником відродження національної культури, Труш вже в 1898 році разом з архітектором В. Нагорним і художником Юліаном Понкевічем виступив ініціатором створення «Товариства українських художників для розквіту російського мистецтва». Це Суспільство не тільки пропагувало українське мистецтво, а й займалося питаннями забезпечення художників роботою, надавало їм матеріальну допомогу.
У 1899 році в місті відбулася перша персональна виставка художника. Представлені на ній майже сорок портретів і пейзажів до кінця роботи виставки були практично всі розпродані.

У 1905 році Труш разом з композитором Станіславом Людкевичем (12 (24) грудня 1879 – 1979), що став згодом доктором музикознавства у Відні (1908) і народним артистом СРСР (1969), на власні кошти почав видавати перший в Україні мистецтвознавчий журнал «Артистичний вісник », який проіснував, на жаль, лише рік.
У цьому ж 1905 Труш активно брав участь в організації І Всеукраїнської виставки у Львові.

Украинская хата

У Львові Труш подружився з великим українським письменником, поетом і драматургом Іваном Франком (27 серпня 1856- 28 травня 1916), вони познайомилися ще в Кракові, де Іван навчався в Академії, а письменник балотувався в депутати польського сейму. У 1904 році Труш і Франко стали засновниками “Товариства прихильників української літератури, науки і мистецтва”. Метою Товариства стала популяризація українського образотворчого мистецтва та народної творчості Галичини.
Вони дружили сім’ями, часто зустрічалися й обмінювалися думками, художник написав більше десяти портретів письменника.Через 24 роки після смерті Франка Іван Труш створив портрет письменника, який за радянських часів став хрестоматійним і друкувався у всіх книгах та підручниках.

_Труш иван Франко 1925

Ivan_franko_by_trush

З перших місяців життя у Львові Іван Труш почав активно співпрацювати з науковим Товариством імені Тараса Шевченка. За завданням НОТШ художник виїжджав на Східну Україну, де налагоджував контакти з художниками і діячами культури.
У 1900 році на замовлення Товариства художник вирушає до Києва, щоб написати портрети українських діячів культури – мистецтвознавця Дмитро Антоновича (1877-1945), письменника, історика і етнографа Олександра Кониського (6 серпня 1836 – 29 листопада 1900), філолога та етнографа Павла Житецького (23 грудня 1836 – 5 березня 1911), композитора, диригента і фольклориста Миколи Лисенка (10 березня 1842 – 24 жовтня 1912) і письменника Івана Нечуя-Левицького (25 листопада 1838 – 15 квітня 1918).
Зачарований Києвом, Труш створює цілу серію етюдів, на яких зображує Софійський собор, Володимирську гірку, Пам’ятник Богдану Хмельницькому, Дніпро та ін.

9d1fe406f7f8

Будучи в Києві, художник з власної ініціативи вирішив написати портрет ще однієї великої своєї сучасниці – поетеси Лесі Українки (справжнє ім’я – Лариса Петрівна Косач-Квітка, 25 лютого 1871 – 1 серпня 1913).

a967f241294f

 

Історія Кохання Івана Труша та Аріадни Драгоманової (1877-1954) дуже романтична.
Дівчина була молодшою дочкою історика, філософа і фольклориста, що вважається основоположником українського соціалізму, Михайла Петровича Драгоманова (18 серпня (30 серпня) 1841 – 20 червня (2 липня) 1895).
Вперше художник побачив майбутню наречену на фотографії в будинку літературного критика Михайла Павлика. Закохавшись в риси обличчя молодої дівчини, Іван тут же накидав її портрет на своїй візитці. Саме на вечорі в будинку Павлика Труш познайомився з Лесею Українкою, під час сеансів він з’ясував, що «прекрасна незнайомка» доводиться поетесі двоюрідною сестрою.Весілля 35-річного Івана Труша та 26-річної Аріадни Драгоманової відбулася в 1903 році.
Наукове товариство імені Шевченка надало молодій сім’ї під житло і майстерню і кілька кімнат у своєму будинку в центрі Львова.

У сім’ї Івана та Аріадни було четверо дітей: старша дочка Аріадна (1906-1984), названа на честь матері, син Мирослав, дочка Оксана і син Роман.Портрет А. М. Труш-Драгомановой, жены художника. 1906 г. Донецкий худ.музе

Детский портрет

 

Труш дуже любив подорожувати, хоча за межі улюбленої Галичини виїжджав лише кілька разів. Оксана Біла розповідала, що ці поїздки дуже позитивно впливали на його творчість.Вперше він здійснив тривалу поїздку в 1901 році по східній Наддніпрянській Україні, де почав кілька пейзажних серій, до тем яких повертався протягом всього життя.
У 1903 році художник вперше відправився в Крим, де часто лікувалася його майбутня родичка – Леся Українка.

У 1902 році Труш побував в Італії. Своїй нареченій він писав: «У цьому краї мотивів для малювання дуже багато. Однак не зазнав я в Римі ні хвилинки задоволення, які я випробував у Києві, на Сирці, або в Криму.Другий  раз художник побував в Італії в 1908 році, на цей раз – у Венеції. Там була написана серія сонячних картин з красивими старовинними будівлями, які відбиваються у воді численних каналів.
У 1912 році за фінансової підтримки сімейного лікаря Тадея Солов’я, Труш вирушає на Близький Схід, про який  багато чув від Лесі Українки, яка неодноразово проходила лікування в Каїрі. Два місяці художник прожив на Сході, жив у Каїрі, потім здійснив поїздку до Єрусалиму.

facff9800809Египетский пейзаж Заход солнца над заливом. Итальянский пейзаж Крымский пейзаж Молодой араб Настурции.

 

Творчість художника історики узагальнюють однією фразою: «Тематична палітра художника різноманітна». Дійсно, Труш писав портрети, пейзажі, сюжетні картини та натюрморти, але, перш за все, він був пейзажистом, причому, історики визначають його інтимним художником-ліриком, оскільки романтичні пейзажі рідної Гуцульщини були основною темою творчості Труша.

be3bb35c0e10Веснянки Гагілки 1921 г. Гуцулка с ребенком. Гуцулки у церкви

Одним із шедеврів художника історики вважають його ранню роботу «Захід в лісі» (1904), написану на хуторі Зелений Гай. Пізніше художник не раз намагався повторити такий же ефект світла, але так і не зміг передати таку ж емоцію від західного сонця. Взагалі, Труш любив повтори-варіації  у своїх роботах, при цьому постійно розвивав і зраджував їх.

Тополя.

 

Улюбленим мотивом картин художника стала самотня сосна, як пишуть мистецтвознавці, «чи не серед розкішної зелені або степу, зігріта сонцем, а нерідко похилена вітром, що тулиться на узбіччях і схилах». Образ самотньої сосни історики вважають символом самого художника.

Одинокая сосна. 1919 г
Повертаючись до різноманітної тематики творчості Труша, варто згадати про його більш ніж 350 портретах видатних діячів української культури. А ще про пейзажні цикли «З життя пнів та дерев» (1929) і «Луги і поля», які художник писав протягом усього життя, і про колоритні жанрові картини – від «Веснянок» і «Трембітарів» (Грають на трембітах) до «Арабів в дорозі» і «Арабських жінок».

Трембитари.1905 г.

 

Іван Труш вважається одним з яскравих українських художників-імпресіоністів, що поклали початок відродженню українського живопису в Галичині. Втім, музейний працівник Оксана Біла стверджує, що сам Труш «ніколи не називав себе імпресіоністом, вважаючи реалістом, але вплив імпресіонізму, який він виніс із Краківської академії мистецтв, завжди присутній в його роботах саме як вміння схоплювати перше враження».
Поховали Івана Труша 22 березня 1941 року на Личаківському цвинтарі Львова, в труну поклали улюблені предмети художника – етюдник і розкладний стілець.

1280px-Ivan_Trush_street_28,_Lviv_(Memorial_Museum_of_Ivan_Trush)eed815b7bcc9

 

 

 

 

3 thoughts on “Львівський імпресіоніст- Іван Труш

  1. доброго дня! мене цікавить фото картини І.Франка у виконанні І.Труша. чи маєте Ви її в кращій якості? якщо так, то чи можете надати для некомерційного користування?

  2. Перед Іваном Трушем галичани поки що у боргу, та й не тільки галичани, а вся Україна.
    Тому, що він художник світового значення, а не провінційного чи місцевого національного. Він ще далеко до кінця не досліджений.
    Цей геніальний художник зумів не повторювати французьких класиків імпресіоністів, а знайти своє бачення пейзажу і виробити свою власну манеру в живописі. В імпресіонізмі сказати своє слово, це вже великий успіх. Його ще за життя називали художником сонця за його колоритні осяяні сонцем картини. А які його портрети. Здається, що в обличчі людини обмежена палітра, а в нього – складні кольори і дзвінкі. Власне, що його палітра дзвенить. Труш – геніальний живописець.

Залишити коментар