Світлицький Григорій Петрович – один з видатних українських майстрів світлового живопису. Він створив чарівні пейзажі з зображенням місячної ночі, які стали найбільш характерними для його індивідуального почерку (“Зійшов місяць”, “Марусина хата”, “Срібна ніч”). Друзі й вчителі Світлицького відзначали, що він по-своєму передає світло і колорит. Він розробив свою особливу технологію фарб, завдяки якій його картини й досі не потьмяніли, не зблякли став першим народним художником України (1946).
Світлицький Григорій Петрович народився 27 вересня 1872 року у Києві на Подолі. Його батько – валторніст Київського оперного театру. У чотири роки Гриць почав вчитися гри на скрипці, а пізніше писати музику. У п’ятнадцять років він був уже готовим оркестровим музикантом. І все-таки у 1886 році батько віддав сина до рисувальної школи М. Мурашка, після закінчення якої майбутній художник навчався у Петербурзькій Академії мистецтв у українців І.Рєпіна та М.Кузнецова, працював у майстерні маріупольця А.Куїнджі. У 1900 році Світлицькому було присвоєно звання художника-живописця. Григорій Петрович був різносторонньо обдарованою людиною. Як музикант і композитор, він багато живописних творів пов’язав з музикою, яку відчував так само тонко, як і природу (“Ноктюрн”, “Елегія”). У 1919 році Світлицький назавжди повертається до Києва. У Києві Світлицький був професором художнього інституту. 28 липнгя 1948 року Світлицький Г.П. помер.
За традицією Григорій Світлицький пише портрет вождя. На картині “Апасіоната” Ілліч слухає сонату Бетховена. Втім полотно викликало шквал зауважень: вождь на першому плані, рояль далеко, а за вікном – передчуття бурі, буря. Друзі-художники на обговоренні картину похвалили, але партійні функціонери розкритикували впень.
75-річний Григорій Петрович запізнився на засідання і, крізь причинені двері все чув. Серце художника не витримало. Він повернувся додому і того ж дня 28.07.1948 р. помер. Головні критикани просили на похоронах прощення у родичів, але марно… Григорія Світлицького убило його полотно.
