Офіційній сайт, блог та архів
Народ мій є! Народ мій завжди буде!
Ніхто не перекреслить мій народ!
Пощезнуть всі перевертні й приблуди,
І орди завойовників-заброд!
Ви, байстрюки катів осатанілих,
Не забувайте, виродки, ніде:
Народ мій є! В його гарячих жилах
Козацька кров пульсує і гуде! В.Симоненко
Перед початком нового навчального року продемонструю картини художників різних століть на шкільну тематику. Побачимо як діти у різних умовах, при різних обставинах тягнулися до знань.
Олександр Мицник народився 13 серпня 1957 року в селі Мутин Кролевецького району Сумської області. У 1984 році закінчив Свердловське художнє училище ім.І.Д.Шадра. В даний час живе і працює в Єкатеринбурзі. Працює в техніці станкового живопису та графіки, в основному перевагу віддаючи пейзажу, натюрморту, жанровим сценам. Кумиром для нього є Архип Іванович Куїнджі.
Вінничанин Іван Горобчук художник, що зжився зі своїм народом зсередини. Головне в його творчості – щира любов до своїх земляків, сутності і основ їхнього життя. Присвячені селу твори митця пробуджують ностальгію дитинства чи юнацтва, коли реальність забарвлена відчуттям світла і спокою, це спогад з тої відстані, яка робить світ ідеальним. У малярстві він вперше заявив себе у жанрі краєвиду, потім міського пейзажу з узагальненням форм і декоративним баченням колориту, захопив його і натюрморт, а от знайшов себе, коли дозволив образам, збереженим у генетичній пам’яті, виринути на поверхню. Твори Горобчука цікаві поєднанням сюжетної конкретики і філософського узагальнення. 
Кому доводилося бувати в Карпатах, той i через багато рокiв пригадає їх смерековий дух, стрiмкi скелi й бурхливi потоки. Врiзаються у пам’ять поетичнi враження вiд пiсень i легенд цього краю, створених так близько вiд неба i пройнятих вiльними гiрськими вiтрами. Хто зійде крутою стежкою до самих вершин, вслухаючись у спокiйне й величне життя гiр, той зiллється з ними душею i назавжди полюбить Карпати Така щаслива доля спiткала й художницю Галину Олександрiвну ЗУБЧЕНКО. Ще замолоду її на все життя причарували гори i горяни.
Колись незрячі кобзарі
Бувало, і вночі вставали,
І забувалися у грі,
І тугу серця розганяли.
Як заграє та бандура веселкова
та й на всі свої проміння-голоси –
не мелодія росте у ній, а слово,
помережене краплинами роси.
Вже ніхто, напевно, не зможе пригадати, коли в побут увійшла крилата фраза – «Картина Рєпіна« Приплили », тим самим сплутавши всі факти в історії. Насправді картина, яку всі мають на увазі, була написана в 1870-х роках і в дійсності носить назву «Ченці (Не туди заїхали)». Написав її Соловйов Лев Григорович. Сюжет у ній забавний – оцініть самі! Ситуація незручна, але іноді в такий же може опинитися кожен з нас. Звідси і популярність цієї фрази «Приплили …».
Вусань із чубом, люлькою в зубах та неодмінним товаришем — вірним конем. Таким постає на роботах українського художника Ореста Скопа легендарний історичний персонаж — козак Мамай. Цикл картин із його зображенням маляр створює ось уже більше тридцяти років. За цей час встиг намалювати близько трьохсот «мамаїв»! Зізнається, що таке диковинне зацікавлення має одне пояснення. Свого часу художник дізнався про знищення у 1934 році сталінським режимом кобзарів-лірників. З тих пір пообіцяв собі, що на кожну загублену душу намалює Мамая. 
Володимир Петрович Липовий народився 25 лютого 1950 року в м.Львові, член Національної спілки художників України. Пише картини на біблійні сюжети, а також історичні, пейзажі і вільні композиції в стилі постмодерну. Картини пов’язані з біблійними сюжетами поєднують в собі традиції східної іконопису та західноєвропейського мистецтва.
