Офіційній сайт, блог та архів
Прядко Юрій Юрійович народився в 1980 році в місті Павлограді Дніпропетровської області. У 17 років самостійно зайнявся живописом. Батьки – художники. З 2000 року роботи художника брали участь у конкурсах та експонувалися в ряді міських, регіональних та зарубіжних виставок. З 2004 року проживає в місті Києві.
Володимир Патик – класик і творець історії мистецтва, народний художник України, лауреат Шевченківської премії. Легендарна і титанічна особистість, що формувала прогресивну художню і національну свідомість в умовах тоталітарного режиму. ”Більш ніж 50 років був і залишається візитною карткою галицької школи малярства.” Його сприйняття світу кольорове і оптимістичне, тому в історії українського мистецтва XX століття він лишає чи не найяскравіший слід.
Микола Прокопенко – одеський Пікассо, і Модільяні, і Гоген в одній особі ось вже більше як сорок років показує красу і яскравість одеських дамочок, котів, і корів. І все це дуже оптимістично, яскраво, весело без тіні творчих криз і оточуючих нас проблем. Творчість Миколи Прокопенка можна назвати: “Без політики”. Це тільки краса, милування нею.
Народився Андрій Процюк у місті Донецьку в 1961 році. Батьки Олександр і Ганна Процюки помітили його вроджені творчі здібності ще у віці 6 років.
Після закінчення школи Андрій був прийнятий у Луганську державну школу мистецтв. Після її закінчення у 1981 році поступає у Ленінградський інститут живопису, скульптури та архітектури ім.Рєпіна (в даний час називається Російська Академія мистецтв). Андрій навчався у професора, шанованого майстра, художника Овсія Моісеєнка, який був не тільки відомий в Росії, але і в Європі. Моісеєнко, дружив з такими майстрами, як Пабло Пікассо, Марк Шагал. У 1994 році Андрій вирішив переїхати з усією родиною в США. Зараз живе в місті Стродсбург ( Пенсільванія) має свою власну студію. 
Тонкий, поривчастий, «жіночий» почерк притаманний творчості Наталії Папірної. Художниця постійно «грає» в своєму мистецтві – із предметами, з перетіканням світла і кольору, з контурами. Відштовхуючись від образів реальності, вона завжди трансформує їх, включаючи в свою художню систему. У картинах Н. Папірної переплітається цілий рій предметів, від чого ідейне підгрунтя цих постановок розгадується як ребус. Композиція її полотен подібна мозаїці. Ретельно вибудувані філософські натюрморти, такі як «Посмішка Вольтера», «Натюрморт з пташкою хочеться читати крок за кроком.
Її творчість – лялькові смішні дівчатка, лагідні карикатури на закоханих, ідеалістичні сюжети, ілюстрації національних традицій та багато чого подібного. Це і є той легкий жанр, якого потребує середньостатистичний український глядач. Йому не потрібно знати історію мистецтв, чи бути знайомим з контемпорарі. Все відбувається просто: усмішка сама осяває обличчя, коли він дивиться на картини Вікторії Проців. Її твори, діють як солоденька цукерочка на дитину.
Микола Корнилович Пимоненко – український живописець, автор багатьох картин на національну українську тематику.
Народився художник в передмісті Києва, в бідній міщанській родині 9(21) березня 1862 року. Його батько був іконописцем і різьбярем по дереву, виконуючи приватні замовлення. Хлопцеві подобалася професія батька, і з часом він почав допомагати батькові в роботі, їздив з ним по селах і містечках Київської губернії. Батько не міг не помітити таланту сина, тому віддав його в учні відомому в Києві іконописцю Іванову.Потім Микола Пимоненко здобув початкову (мабуть, і основне) художню освіту (1876-1882) у Київській художній школі М.І. Мурашко. Мурашко Микола Іванович – художник і педагог відіграв велику роль у формуванні таланту Пимоненка. Микола був одним з найталановитіших учнів школи, через три роки стає репетитором і помічником керівника школи.
