Офіційній сайт, блог та архів
Липовий Володимир Петрович — український живописець, член Національної спілки художників України. Працює у галузі сстанкового тамонументального живопису. Пише картини в різних жанрах: релігійні (християнські), історичні, пейзажі, і вільні композиції в стилі постмодерну для офісів і культурно-відпочинкових об’єктів
Тема: зображення аскетичного усамітнення Івана Вишенського на горі Афон. Ідея: «служіння Богу не в відірваності від світу, а в праці для рідного народу» (В. Погребенник). Основна думка: призначення кожної людини — жити заради інших, прагнути надати допомогу ближньому, навіть якщо для цього потрібно пожертвувати своїм життям. Жанр: психологічно-філософська поема.
Гнат Хоткевич (1877-1838) – самобутня творча постать: письменник, критик, літературознавець, театральний і музичний діяч, історик і етнограф, автор багатьох новел, оповідань, повістей, романів. Повість “Камінні душа”, яка написана у 1911 році, оповідає про життя опришків на Гуцульщині в XIX столітті на тлі трагічної долі Дмитра Марусяка, його коханих Катерини і Марусі. В 1970 році у видавництві “Дніпро” вийшла книга Г.Хоткевича “Камінна душа” з ілюстраціями Софії Караффи-Корбут.
“Життя, − говорив Франко,− мені мало всміхалось, а діти були тим весняним сонячним промінням, яке зігрівало моє серце”.
У другій книзі історичного роману “Чорногора”, яка вийшла у видавництві “Каменяр” у 1984 році (перша книга вийшла в 1980 році), Борис Загорулько на широкому фоні соціально-політичного життя Прикарпаття середини XVIII сторіччя висвітлює боротьбу гуцульських опришків під проводом Івана Бойчука
Серед представників молодого покоління сучасних українських живописців окрему групу формують митці, творчість яких невпинно пов’язана з історією, культурними та мистецькими традиціями рідного краю, а їх мистецький доробок позначений національними художньо-стилістичними особливостями. Традиції народного мистецтва Бойківщини, мальовничі карпатські краєвиди лягли в основу творчих пошуків митця Левка Микитича, уродженця Нагуєвич.
Історичний роман українського письменника Бориса Загорулька присвячений боротьбі карпатських опришків і запорізьких козаків проти польської шляхти в 50-х роках XVIII століття. Як пише Богдан Горинь у своїй другій книзі: “Любов і творчість Софії Караффи-Корбут” “Глибоко зворушена змістом рукопису Бориса Загорулька “Чорногора”, Софія вклала в оздоблення майбутньої книги набутий досвід. Обдумувала все до найдрібніших деталей – від обкладинки, форзацу, фронтиспісу, титулу, до заставок, кінцівок та ілюстрацій. Працювала тушшю та пером з використанням акварелі. У кожну композицію вписувала рядки з роману, органічно поєднуючи словесні й зорові образи.”
У селі Верин, що на Львівщині, діє церква з унікальним стінописом. Серед біблійних та історичних постатей можна упізнати і сучасні постаті – папу Римського, кардинала Гузара, вояка УПА. Святі тут зображені у вишиванках, янголи грають на українських музичних інструментах. Роспис зробив художник Микола Гаврилів. Талант завжди багатогранний. Саме такою багатогранною особистістю можна назвати художника та музиканта Миколу Гавриліва. 
Спішить трамвай бруківкою старою
Грайливих днів – привітна метушня.
Чарує Львів величною красою,
Тому для мене, свято тут – щодня.
А небо львівське , блідо – пурпурове,
Несе лиш спокій у людські серця.
Усе навколо ніжне, кольорове,
Це місто подарунок від Творця.
ЛЮБОМИР МИРОСЛАВОВИЧ МЕДВІДЬ — художник, культуролог, педагог. Є одним з провідних фахівців теорії і практики синтезу мистецтв. Живописна творчість Л.Медвідя — яскравий прояв сучасного професійного мистецтва України, відомого поза її межами. Любомир Медвідь — художник гострих інтелектуальних реакцій на життя, діагностик морально-етичного стану суспільства й мандрівник маршрутами розтрачених сьогоденням вічних істин. Гуманістичні цінності для нього — не відсторонена категорія, а дієвий імператив, що консолідує в цілісність його громадянські почування й глибоко інтимні спостереження за природою людської психіки. У цьому постійному змаганні за людськість у людині митець долає найскладніші естетичні віражі, не терплячи пасивної розповідності чи пафосу. Його думки структуруються в певні алегоричні “вузли-формули”, співвідношення між якими становить багаторівневу авторську міфологію.
