Народився Безверхнєв Федір Павлович у 1918 році, в невеликому селі Каверзіне Іванівської області Російської Федерації. Тут, на узбережжі великої річки Волги, пройшло його дитинство. Скільки пам’ятає себе, його приваблювали різноманітні пейзажі, хотілось передати побачене на папері, тому йшов з простим олівцем і зошитом та намагався відобразити оточуючу красу.
В 1939 році, після закінчення школи, був призваний в 333-ій Стрілецький полк, який дислокувався в Брестській фортеці. Потім була війна і він, разом з мільйонами інших, опинився в складному круговороті військових подій. За роки війни в його блокноті з’явилися замальовки, які відображали побачене: спалені ворогом села, розвалені міста – страшні картини гітлерівського вторгнення на рідну землю. Кінець війни застав Федора Павловича в Закарпатті – одному з самих мальовничих куточків України. Працювати в Закарпатті Федір Павлович Безверхнєв почав вчителем в Ужгородській середній школі №1, в якій організував гурток малювання, котрий згодом переріс в солідну студію.
Березневий сніг, 1999 р.
Березневий сніг, 1989 р.
Березнянський пейзаж, 1969 р.
Верховинська хатка, 1976 р.
Верховинські хатки, 1979 р. Весна, 1991 р.
Весна на перевалі, 1991 р.
З 1948 року Федір Павлович займається живописом. Його улюблені жанри – пейзаж і натюрморт, але є в його доробку і вдалі портрети та фігуральні композиції. Одну з його тематичних робіт було подаровано музею у Брестській фортеці. В 1980 році Федору Павловичу було присвоєне звання заслуженого майстра народної творчості України, що далеко не повністю відображає оцінку його як художника, ім’я якого відомо за межами України.
Весна над Ужем, 1965 р.
Відлига, 1988 р.
Відображення у воді, 1970 р.
Гірський пейзаж з дорогою, 1988 р.
Зима на Берестянщині, 1979 р. Зима на перевалі, 1981 р.
Федір Павлович – активний учасник міських, обласних виставок самодіяльного образотворчого мистецтва, за що неодноразово нагороджувався грамотами, дипломами оргкомітетів виставок.
Зимова дорога, 1981 р. Зимова дорога, 1979 р.
Зимовий місточок, 1988 р.
Зимовий пейзаж на Березнянщині, 1981,1984 р.
Зимовий потічок, 1971 р.,1981 р.
Кольори осені, 1991 р.
Літній день, 1976 р.
Літній пейзаж на Березнянщині
Багато років талановитий художник обирався членом обласного об’єднання художників і майстрів декоративно – прикладного мистецтва. А в 1997 році прийнявся реанімувати роботу Ужгородського творчого об’єднання “Барви Карпат”.
Літній пейзаж над річкою Уж, 1999 р. Літній пейзаж, 1989 р.
Міжгірщина , 1967 р.
Невицький пейзаж над річкою , 1965 р. Осінній пейзаж, 1982 р.
Осінній пейзаж Березнянщини, 1978 р.
Осінній пейзаж з річкою, 1978 р.
Осінній пейзаж, 1983 р. Осінній потічок, 1972 р.
Закоханий в природу Закарпаття, Федір Павлович малює багато пейзажів, в яких кожна частинка природи просіюється через його сприйняття, отримуючи неповторне звучання і в кожному пейзажі є свій настрій.
Пейзаж біля річки, 1993 р.
Пейзаж біля села Навицьке, 1964 р.
Пейзаж Воловеччини, 1976 р.
Пейзаж з містком, 1987 р. Пейзаж з Навицьким замком,
Пейзаж з Навицьким замком, 1991 р.
Повіяло весною, 1979 р.
З кожним новим полотном відроджувався і сам художник, сильний і непохитний перед життєвими проблемами, як і його картини.
Повіяло весною, 1991 р. Пшеничне поле, 1961 р.
Санаторій “Карпати”, 1991 р.
Ужокський перевал, 1984 р.
Хатки біля лісу, 1986 р.
Хатки біля потічка, 1979 р.
Хатки в Карпатах, 1964 р. Хатки в селі Лицикари, 1959 р.
Хатки в селі Ставне, 1969 р.
Зачаровано гортаєш сторінку за сторінкою тієї чарівної книги із дивами, милуєшся і вкотре переконуєшся, що тільки надзвичайно глибока любов та подарований небом великий і справжній талант могли керувати пензлем майстра, коли він віртуозно вихоплював із того безкінечного божественного світу вічних Карпат райські острівки неповторних пейзажів усіх чотирьох пір року — гір, річок, водоспадів, небес.