Бокшай Йосип Йосипович (02. 10. 1891, с. Кабола-Поляна Тисодолинянського пов. Марамороського окр., нині смт Кобилецька Поляна Рахівського р-ну Закарпатської обл. — 19. 10.1975, м. Ужгород) — народний художник СРСР і України, член-кореспондент Академії мистецтв СРСР, один з ініціаторів створення Товариства діячів образотворчого мистецтва на Підкарпатській Русі, фундатор Ужгородської художньої школи.
Народився Йосип Йосипович Бокшай у с. Кобилецька Поляна на Закарпатті. Перші юнацькі спроби майбутнього майстра були помічені й підтримані вчителем Мукачівської гімназії Т. Кальмаром і другом батька, художником І. Рошковичем. У 1910—14 рр. Йосип Бокшай навчався в Будапештській академії образотворчих мистецтв, у Імре Ревеса (Чебрая). Повернувшись 1918 р. в Україну, жив в Ужгороді і працював учителем гімназії. Виставлятися почав з 1919 р. Перша персональна виставка, яка всебічно репрезентувала художника, була організована 1926 р. у Празі, а потім продемонстрована в Ужгороді.
У творах Й. Бокшая оспівується краса рідного йому Закарпаття, в краєвидах якого він уміє побачити і передати епічну велич, яскраву багатобарвність природи та органічне буття людини в ній. Його твори захоплюють віртуозністю та енергією авторської манери, вишуканими нюансами поетичного переживання, безпосередністю бачення і водночас злагодженістю композиційної побудови. Митець тонко відчував багатобарвний колорит Закарпаття, де поруч живуть українці й угорці, румуни й цигани, росіяни і євреї. Самобутність його творчості полягає в умінні синтезувати культурні впливи всього розмаїття національних традицій, звичаїв, обрядів, використати багату палітру життя закарпатців. Ця здатність художника сприймати впливи різних культур — характерна риса української еліти, яку видатний учений і громадський діяч Д. Антонович визначив як «передумову культурного розвою і поступу кожного народу».
Сім’я Бокшая Й.
Автопортрет
Художник працював у різних жанрах, матеріалах і техніках: створив розписи митрополичих палат і плафона кафедрального собору в Ужгороді, писав портрети, картини, ілюстрував книги.
Йосип Бокшай викладав в Ужгородському училищі ужиткового мистецтва і Львівському інституті ужиткового та декоративного мистецтва. Серед його учнів такі непересічні художники, як А. Коцка, А. Кашшай, В. Габда, 3. Шолтес, та син — Йосип Бокшай-молодший, що працює в монументальному живопису. Вимоги, які ставив Й. Бокшай-старший до своїх учнів, він сформулював так: «Щоби створити справжнє полотно, художник має бути, по-перше, майстром, по-друге — громадянином». Цим вимогам Йосип Бокшай передусім відповідав сам.
У зеніті своєї слави Йосип Бокшай захворів на цукровий діабет і швидко почав сліпнути. В наші дні його катаракту могли б видалити за одну операцію, а тоді видатний митець, котрий все життя працював очима й руками, був змушений поступово відмовлятися від своїх творчих мрій. Його онук Франциск Ерфан пригадує, як разом з дідусем малював натюрморт. Йосип Бокшай, як завжди, намалював у кутку маленький хрестик і почав писати — повільно, вже майже наосліп. А тоді розмахнувся пензлем і відкинув його зі словами: “Ні, не можу! Не бачу вже зовсім нічого!”. Чотири роки провів Бокшай у суцільній темряві, а 19-го жовтня 1975 року, у віці 84 роки, він помер. Родина художника свято береже пам’ять про свого відомого предка, ужгородці ж на знак шани до митця у 1992 році (до сторіччя з дня народження Йосипа Бокшая та Адальберта Ерделі) поставили корифеям закарпатської школи живопису пам’ятник, виготовлений київським скульптором Михайлом Олійником.
