Творчість Федора Григоровича Кричевського (1879—1947) — яскраве і самобутнє явище в українській культурі. Його неоціненний внесок зіграв важливу роль у розвиток українського мистецтва. Творчий шлях цього великого майстра, блискучого живописця відзначається цільністю, вірністю високим реалістичним принципам.
Ф. Г. Кричевський народився 10 травня 1879 року в м. Лебедині на Харківщині (тепер Сумська область) у родині земського фельдшера. Ще в дитинстві, яке майбутній художник провів у селі Ворожба, що зберігало народні звичаї і традиції, у нього виник інтерес до народного побуту і природи. Початкову художню освіту Кричевський одержав у Московському училищі живопису, скульптури та архітектури (1896—1901), а потім продовжив її у Петербурзькій академії мистецтв (1907—1910) у відомого баталіста Ф. Рубо. Програмна академічна картина «Наречена» принесла йому великий успіх і ствердила його творчу індивідуальність. У ній художник розкрив велику силу і значимість народних образів, що стало характерним і для всього подальшого творчого шляху. Традиційному жанровому сюжету народного побуту він надавав форму монументального узагальнення.
Свої творчі пошуки і спостереження Кричевський пов’язав із селом Шишаки на Полтавщині, яке було для художника невичерпним джерелом натхнення. Тут він довго жив і творив. У безпосередній близькості до народного побуту, в оточенні мальовничої природи в уяві митця народжувались теми і сюжети найкращих картин.
Після закінчення Академії мистецтв Кричевського призначають директором Київського художнього училища, де й почалась його багатолітня і плідна педагогічна діяльність. У ці роки творчість художника наповнюється силою художньої виразності, відточуються його індивідуальні особливості і риси. Багато творів митця тих років («Портрет хлопчика», «Автопортрет», «Три віки», «Портрет Л. Я. Старицької на золотому тлі») пройняті прагненням до монументальності, декоративного звучання живопису.
Події Великої Жовтневої соціалістичної революції надихнули Ф. Кричевського на здійснення його творчих ідеалів і прагнень. Художник активно включився у процес створення нової, соціалістичної культури. Він був одним з організаторів художнього інституту в Києві, багато сил і енергії віддав справі вищої художньої освіти на Україні.
Творчість Кричевського у 1920-ті рр. набуває нового розмаху і масштабності. Відстоюючи тривалі основи реалізму, художник збагачує засоби живописної пластики, творчість його наповнюється новим змістом і значимістю монументального художнього втілення. Написані в ці роки твори — триптих «Життя», «Свати», «Мати» — вражають сміливістю, новизною, виразністю монументального стилю.
Центральна тема творчості Кричевського — тема народу — зазвучала у ці роки ширше, вагоміше, значніше. Справжньої епічності і монументальності досяг він у великому історичному полотні «Довбуш». Зображений у картині епізод національно-визвольної боротьби опришків на чолі з легендарним Довбушем з пригноблювачами трактований як народний епос. Мужня краса гуцулів, своєрідність народних типів передані художником з великою художньою силою і майстерністю.
У 1930-ті рр. художник все більше захоплюється темою сучасності. Його картини «Шахтарське кохання», «Веселі доярки», «Дівчата», «Квітуча Україна», «Свято колгоспного врожаю», створені у передвоєнні роки, пройняті світлим, життєрадісним настроєм, почуттям бадьорості й оптимізму, які відображались у творчому ритмі нової перетвореної дійсності.
У передвоєнні роки Кричевський з великим захопленням працював над композиціями за мотивами поеми Т. Г. Шевченка «Катерина». Вони збагатили уявлення про творчий діапазон художника, талановитого інтерпретатора поезії Шевченка. Поетичний образ Катерини, сповнений чи то світлої радості, чи то трагізму,— шедевр художника, високе творіння майстра, який глибоко проникнув у задум Кобзаря.
Усе творче життя Кричевський особливу увагу приділяв портрету. Цей жанр якнайкраще відображав індивідуальні властивості живописної манери художника, його гуманізм, цільність сприйняття дійсності Тут, як і в усій творчості, Кричевський звеличував людину, свого сучасника, силу і красу людської особистості.
Портрет Галі Старицької, 1906 р.
Дівчата, 1937 р.
Дівчина з косами, 1912 р.
Портрет історика мистецтв Павлуцького Г.
Л.Старицька, 1914 р. Мар’яна Кричевська у мордовському костюмі, 1939 р.
Портрет мами художника Кричевської П.Г., 1903-1904 рр.
Портрет Романа Кричевського сина художника, 1925 р.
Свої художні принципи Кричевський стверджував і в педагогічній діяльності. Виховуючи у своїх учнів творчі основи, він передавав їм високу майстерність, строгі реалістичні принципи, його вихованці, серед яких такі визначні художники, як А. Петрицький, С. Григоп’єв, В. Костецький, Т. Яблонська, Г. Меліхов, Є. Волобуєв, зробили значний внесок у розвиток українського радянського мистецтва.