Офіційній сайт, блог та архів
Ми дуже любим весь наш край,
І любим Україну,
Її лани, зелений гай,
В саду — рясну калину.
Там соловейко навесні
Співає між гілками:
Та й ми співаємо пісні –
Змагається він з нами!
М. Познанська
Своїми працями в сучасному мистецькому житті Валерій Франчук вносить яскравий самобутній вклад у зведення величного Храму духовної культури України. Його творчість наповнена любов`ю і небайдужістю до України, а полотна позначені глибоким натхненням несуть у собі величезну енергетику добра, щирість високих почуттів, вивищують людську гідність, пробуджують у глядачів вогонь національного буття.
Творче кредо митця: “Я творю для того, щоб люди не забували, що в них є душа. А, кажуть, вона вічна…”.
Сердюк Борис Петрович народився 30 червня 1960 року в м.Конотоп Сумської області. Закінчив Юріїв-Польське педагогічне училище (художньо-графічне відділення). Перші виставки відбулися в м.Конотопі в 90-і роки. З 1999року – вільний художник. Зараз живе і працює в м.Кременчук Полтавської області.
Михайло Євгенович Гуйда – відомий український художник сьогодення. Працює в галузі історичної та жанрової картини, визнаний як портретист, є автором декоративних панно, сказав своє слово у станковій графіці. Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка у 2016 році за цикл живописних творів «В єдиному просторі».
Картини Наталії Дерев’янко повертають нас у дитинство, дарують радість і гарний настрій. На її зворушливі персонажі неможливо не звернути уваги. . . біляві дівчатка, янголята, маленькі звірята, кличуть нас у казку, і хочеться піддатися цьому настрою, довіритися і йти за покликом душі. Наталя творець дитячих снів, які несуть доброту і душевний спокій.
Рябцев Володимир Володимирович народився в місті Харкові 6 червня 1964 року. Закінчив Харківське художнє училище в 1983 році. У 1986 році вступив до Харківського художньо-промисловий інститут. Закінчив у 1991 році.Член Спілки художників України.
Черватюк Володимир Олексійович народився 22 вересня 1950 року в м. Києві.
У 1968 році – закінчив республіканську художню школу, а у 1974 році Київський державний художній інститут.
В 1977 році прийнятий до Спілки художників СРСР. З 1995 року працює старшим викладачем, з 2010 року – доцентом кафедри живопису і композиції Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури (НАОМА). Заслужений художник України.
У творчості Василя Федорука колір відіграє своєрідну роль музи, яка надихає на підсилення відображених емоцій, створюючи собі імідж культового художнього засобу. Споглядаючи такі твори, можемо зробити висновок, що автор думає, аналізує та мріє кольором. Його багатство виступає об’ємною субстанцією, що, перебуваючи в межах свого полотна, сприяє поглибленню внутрішнього багатоголосся. Проте творчість живописця наповнена пошуками нового типу колористики, де зустрічаємо глибину та рівновагу у взаємодії кольору й світла, а також гармонізацію співвідношення «гарячого» й «холодного», яскравого і тьмяного. (Оксана Федорук-Терлецька, мистецтвознавець)
Опалинський Роман Станіславович народився 20 листопада 1962 року в м. Городок Львівської області. У 1992 році закінчив Львівський державний інститут ужиткового та декоративного мистецтва ( учителі Б.Галицький, А.Соболєв). Член Національної спілки художників України (1995, Львівська організація). Працює в галузі станкового живопису та декоративно-ужиткового мистецтва.
Юрій Іванович Химич – видатний український майстер архітектурного пейзажу ХХ століття, архітектор, графік, педагог. Заслужений художник і архітектор України. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1990). Член Національної спілки архітекторів України (з 1955 року) і Національної спілки художників України (з 1962 року). Юрій Іванович Химич знаменитий як художник і архітектор. У своїй педагогічній практиці він завжди акцентував увагу на те, що ці два поняття взаємозалежні. Юрій Химич створив серії робіт присвячених Україні, де відобразив архітектуру Києва, Чернігова, Львова, Кам’янця-Подільського, Гуцульщини, Придніпров’я, Слобожанщини, Криму. Роботи Ю. Химича важко вписати в рамки того чи іншого формату. Серед архітекторів його вважали художником. Серед художників – архітектором. Творчість Химича поділяють на три періоди: ранній – реалістично-акварельний, шістдесяті – час змін і зрілий період, коли художник формально повертається до реалізму, але реальність яку він зображує вже набуває нового символічний характер.
