Грицина Віктор Степанович народився у 1971 році у місті Гайсин Вінницької області. Закінчив інститут мистецтв Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К. Д. Ушинського в м.Одесі.
Живопис
Художник Олександр Садовський
Садовський Олександр Васильович народився 17 лютого 1951 року в селі Миронівка, що на півдні Вінниччини. У 1974 році поступив в Одеське державне художнє училище ім. М.Б. Грекова, яке успішно закінчив у 1978 році. У 1984 році закінчує Харківський художньо-промисловий інститут. З 1984 по 1993 рік працює за фахом в Сумському художньо-виробничому комбінаті. У 1993 році переходить на педагогічну роботу. Працює спочатку в Сумському вищому училищі мистецтв і культури, а з 2002 року — в Сумському державному педагогічному університеті, де викладає композицію, рисунок, живопис. Присвоєно почесне звання «Заслужений художник України» у 2001 році.
Художник Оксана Полтавець-Гуйда
За манерою живопису Оксана Полтавець-Гуйда дуже жіночна, летюча, мрійлива, романтична, сріблясто-золотава. Вона аж ніяк не співець суму, тільки радості й світла. Її мазок ніжний, переливчастий, примхливий, він розчиняється у предметі й просторі. Її живопис — це магія реалізму чистої води, де живими й одухотвореними є дерево, камінь, хмара, річка, трава.
Художник Олександр Литвинов
Литвинов Олександр Аркадійович народився 18 травня 1967 року в місті Лубни Полтавської області. З дитинства захоплювався історичною і біблійної літературою, яка вплинула на творчу манеру художника. Працював в стилі так званого фігуративного мистецтва, де головним є зображення людського тіла. Спеціальність за освітою – оформлювач сцени, проілюстрував шість художніх видань в Київських видавництвах.Всього у автора близько 1000 робіт, які виставлялися в галереях України та зарубіжжя.
Співець краси Гуцульщини Петро Сахро
Петро Сахро був справжнім співцем гуцульського краю, одним з небагатьох прикарпатських художників, котрі закладали підвалини живописного мистецтва регіону. Краса і поетична сила його робіт – в любові до рідної землі і свого народу, приналежність до якого він весь час декларував на своїх полотнах. Художник сповідував реалізм у своїй творчості, однак виробив власну творчу манеру, побудовану на співіснуванні пленерної правдивості та опоетизованого узагальнення, а також схильності до декоративної побудови картини. 
Михайло Андрійчук – заслужений художник України
Андрійчук Михайло Омелянович народився 21 листопада 1927 року в селі Нехвощ нині Андрушівського району Житомирської області. Навчався у 1951—1956 роках в Одеському художньому училищі, у 1956—1962 роках — на відділенні графіки в Київському художньому інституті (нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури). З 1960 року працював керівником образотворчої студії для дорослих і викладачем дитячої художньої школи при картинній галереї імені Айвазовського в Феодосії. Від 1962 року працює в Хмельницькому на художньо-виробничому комбінаті: член художньої ради, голова художньої ради, головний художник. Від 2002 року — доцент Хмельницького національного університету. Член Національної спілки художників України (1964). Заслужений художник України (1987). 
Художник Петро Андрусів
Український художник, живописець, графік, ілюстратор, іконописець, автор історичних полотен, громадський діяч, письменник, педагог. Широко знаний у Західній діаспорі та в світі, маловідомий на батьківщині. Петро Андрусів жив Україною і оживляв на своїх полотнах князів, гетьманів, козаків, героїв визвольних змагань – усіх, хто творив історію України…
Містичний живопис Ігора Панейко
Ігор Панейко – художник-філософ, мислитель, творець свого ірреального, повного таємниць світу. Основні теми у творчості митця – це Людина, Буття, Всесвіт. За простим, на перший погляд, сюжетом творів часто прихований складний філософський зміст, осягнути який дано не кожному.
Художник Сергій Гай
Унікальність робіт Сергія Гая в потужному, екзистенційно насиченому живописі, де імпульсивність живописної манери підкреслює монументальну «скелястість» персонажів. Хоча формально всі персонажі Гая доволі абстрактно-умовні, тим не менше кожен з них зберігає індивідуальність. Манера Гая – впевнений контур по недбало накладеному фарбовому шару, з великими шматками чистого тла, бризками – плюс «сутінковий», з активними контрастними рефлексами, колорит, що дозволяє автору балансувати на грані між імпресіонізмом моменту і «вічністю» архаїки. Роботи Гая наповнені легкістю і свободою, злегка дивакуваті, вони заворожують погляд. 