Колись незрячі кобзарі
Бувало, і вночі вставали,
І забувалися у грі,
І тугу серця розганяли.
Як заграє та бандура веселкова
та й на всі свої проміння-голоси –
не мелодія росте у ній, а слово,
помережене краплинами роси.
Офіційній сайт, блог та архів
Колись незрячі кобзарі
Бувало, і вночі вставали,
І забувалися у грі,
І тугу серця розганяли.
Як заграє та бандура веселкова
та й на всі свої проміння-голоси –
не мелодія росте у ній, а слово,
помережене краплинами роси.