Поетичні образи Т.Шевченка в трактуванні Софії Караффи-Корбут отримали нове життя. Художниця надала зримості поетичному слову, плоті й крові, досягши того синтезу слова й зображення, який споконвіку розцінюється як високе досягнення мистецтва книги. Богдан Горинь
Караффа-Корбут
Ілюстрації Софії Караффи-Корбут до історичного роману Б.Загорулька “Чорногора” (книга 1)
Історичний роман українського письменника Бориса Загорулька присвячений боротьбі карпатських опришків і запорізьких козаків проти польської шляхти в 50-х роках XVIII століття. Як пише Богдан Горинь у своїй другій книзі: “Любов і творчість Софії Караффи-Корбут” “Глибоко зворушена змістом рукопису Бориса Загорулька “Чорногора”, Софія вклала в оздоблення майбутньої книги набутий досвід. Обдумувала все до найдрібніших деталей – від обкладинки, форзацу, фронтиспісу, титулу, до заставок, кінцівок та ілюстрацій. Працювала тушшю та пером з використанням акварелі. У кожну композицію вписувала рядки з роману, органічно поєднуючи словесні й зорові образи.”
Ілюстрації Софії Караффи-Корбут до історичної повісті Марії Пригари “Михайлик – джура козацький”
Михайлик джура козацький – гостросюжетна історична повість Марії Пригари розповідає про долю малого козацького джури Михайлика, його пригоди на Січі та участь у боях під Хотином, про непрості стосунки двох славетних отаманів – Петра Сагайдачного і Яцька Бородавки, які очолювали козацьке військо в боях проти польських і турецьких загарбників.