У творчості Василя Федорука колір відіграє своєрідну роль музи, яка надихає на підсилення відображених емоцій, створюючи собі імідж культового художнього засобу. Споглядаючи такі твори, можемо зробити висновок, що автор думає, аналізує та мріє кольором. Його багатство виступає об’ємною субстанцією, що, перебуваючи в межах свого полотна, сприяє поглибленню внутрішнього багатоголосся. Проте творчість живописця наповнена пошуками нового типу колористики, де зустрічаємо глибину та рівновагу у взаємодії кольору й світла, а також гармонізацію співвідношення «гарячого» й «холодного», яскравого і тьмяного. (Оксана Федорук-Терлецька, мистецтвознавець)
