Екслібрис – це книжкова мініатюра, яка засвідчує особистість книголюба, є своєрідною візитівкою його літературних уподобань. Ті бібліофіли, які обрали книжкові знаки на шевченківську тематику, безперечно, позиціонують себе вільними, патріотично налаштованими особистостями, яких об’єднує щира любов до великого Кобзаря.
Твори Тараса Григоровича Шевченка, великого поета і художника, увійшли до нетлінної скарбниці української і світової культури. Образ поета, персонажі і мотиви його творів відтворені в багатьох видах і жанрах образотворчого мистецтва. Зокрема, досить майстерно виконані на шевченківську тематику книжкові знаки, які є яскравою і самобутньою сторінкою українського екслібрисного мистецтва.
Найпершим шевченківським екслібрисом можна вважати невеличку кришталеву печатку з монограмою «Т. Ш.». Не маючи на сьогоднішній день достовірних відомостей про бібліотеку Тараса Григоровича, можемо лише припустити, що печаткою поет користувався для позначення власних рукописів і книг. Зародженню художньої екслібрисної шевченкіани ми завдячуємо Олені Кульчицькій – вчительці малюнка середньої школи в Перемишлі. У 1917 році вона виконала книжковий знак для бібліотеки ім. Т. Г. Шевченка у Володимирі-Волинському. З цього часу українські художники починають активно розвивати жанр екслібрису на шевченківську тематику. Щодо зображувальних мотивів, ці знаки можна умовно поділити на три основні групи:
• портретні екслібриси, які подають графічне вирішення зображень Шевченка в живописі, скульптурі, графіці, у фотодокументах;
• книжкові знаки, які відтворюють мотиви й образи літературних героїв творчості Т. Шевченка. Найчастіше художники звертаються до поем «Катерина», «Гайдамаки», «Сон», «Тополя»;
• композиції з зображенням пам’ятників Т. Шевченку, а також архітектурних споруд, пов’язаних із його життям. В окрему групу можна віднести екслібриси для державних установ – музеїв, галерей, інститутів, шкіл, товариств.
Опрацьовуючи композиції екслібрисів, художники охоче включають до них традиційні українські орнаменти, оспівані Шевченком пейзажі, предмети-алюзії на життя і творчість поета: палітра з пензлями, перо і каламар, кобза, розірвані кайдани, співець-кобзар, українська хата. При цьому художники нерідко звертаються до народної символіки: тут і гілка калини (дівоча врода), і квітка соняшника (витривалість, сила), і сонячне коло, напівзатулене чорною хмарою (провісник лиха), і українські рушники (символ України, життя, добробуту). Виразно підкреслює книжкові знаки й використання окремих цитат із творів Шевченка.
