Ремінісценції Любомира Медвідя

ЛЮБОМИР МИРОСЛАВОВИЧ МЕДВІДЬ — художник, культуролог, педагог. Є одним з провідних фахівців теорії і практики синтезу мистецтв. Живописна творчість Л.Медвідя — яскравий прояв сучасного професійного мистецтва України, відомого поза її межами. Любомир Медвідь — художник гострих інтелектуальних реакцій на життя, діагностик морально-етичного стану суспільства й мандрівник маршрутами розтрачених сьогоденням вічних істин. Гуманістичні цінності для нього — не відсторонена категорія, а дієвий імператив, що консолідує в цілісність його громадянські почування й глибоко інтимні спостереження за природою людської психіки. У цьому постійному змаганні за людськість у людині митець долає найскладніші естетичні віражі, не терплячи пасивної розповідності чи пафосу. Його думки структуруються в певні алегоричні “вузли-формули”, співвідношення між якими становить багаторівневу авторську міфологію.

Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка 2014 року у номінації «Образотворче мистецтво» за цикл живописних творів «Ремінісценції». Любомир Медвідь народився 10 липня 1941 року в смт. Варяж Сокальського району Львівської області. В 1965 році закінчив Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва за спеціальністю «Художня кераміка». . Професор, народний художник України, дійсний член (академік) НАМ України. Нині – завідувач кафедри Львівської національної академії мистецтв. Ім’я Любомира Медвідя ще у 60-х роках минулого століття увійшло до плеяди імен визначних вітчизняних митців-живописців. Драматично-гротескні мотиви його ранніх робіт – серії «Передмістя (Периферії)» (1962-1968 рр.), ‑ відразу привернули увагу фахівців і мистецтвознавців.

Запуск паперового змія, 1972 р.

Магдалина

Догнати метелик

Пісочний годинник

Двоє в човні

Ecce Homo

Ecce Homo1

getimg (1)

getimg (2)

getimg (3)

Упродовж 1970-1980-х років Любомир Медвідь створює галерею портретів визначних особистостей національної та світової культури, серед них: Лесі Українки (1971, 1972, 1981 рр.), Л.Толстого (1979 р.), М.Гоголя (1982, 1985 рр.), М.Грушевського (1993 р.), І.Франка (1994 р.). Ці та інші роботи митця стали вагомим здобутком національної портретистики.

Леся Українка

Іван Франко

Тарас Шевченко

Художник Анатолій Мельник

В подальшому тема «Евакуації», як одна з трагічних сторінок в історії українського народу у ХХ столітті отримала своє продовження в наступних серіях ‑ «Емігранти» та «Галичанські долі» (1982-1987 рр.).

Згодом митець осмислить діяння людини у планетарних масштабах у таких живописних серіях, як «Притчі» («Блудний син») (1991-1996 рр.), EcceHomo(1995-1997 рр.), «Terraincognita» (1993-1995 рр.).

Двір на Волині, 1987

Евакуація. 1960-і рр.

Жовтий. Із циклу «Інтер’єри»

Закарпатська річка

Кровавник. Із циклу «Притчі»

Нова вулиця в селі Рудно, 1976 р.

Оголена, 1998 р.

Село Верещиця, 1980

Синдром еволюції

Сюрреалізм

Триптих

Фортеця в Судаку. Склади провізії.

Хрестоматія почуттів

За вагомі досягнення в образотворчому мистецтві, особистий внесок у науковий і культурний розвиток нашої держави художник був удостоєний почесних звань – заслуженого діяча мистецтв України (1987 р.) та народного художника України (1999 р.). Рішенням Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки (2001 р.) Любомиру Медвідю було присвоєне вчене звання професора кафедри монументально-декоративного живопису.

Перспектива

pryidy-v-zelenyi-dil

Експонований новий цикл полотен “Ремінісценції” є вищою стадією узагальнень Любомира Медвідя з філософічної проблематики. Ключовий мотивувальний подразник виникнення цього ряду — цинізм, який останнім часом сягнув критичної межі в українському суспільстві. За словами автора, цинізм цікавить його “як одна з форм безпробудного марновірства, як повзуча епідемія розладу, затьмарення свідомості, як зухвале жадання людського розуму заступати собою свідомість, від початку закладену в єстві людини”. Прояви цинізму набирають різних форм, маскуються в багатьох безневинних життєвих колізіях. Його мінлива природа часто розкривається множинністю соціальних, політичних (один рівень) або духовно-моральних (другий рівень) актів, які й спричиняють в сьогоденні численні ціннісні колапси.

reminiscencii