Офіційній сайт, блог та архів
Колеги по творчості говорять про Дейнегу: “Творчий шлях художника Михайла Дейнеги є символом трансформацій мистецтва загалом. У його картинах сплітаються колірні феєрії фонізму, експресії періоду сецесії, надсучасні підходи до класичного олійного живопису, нетипові екстравагантні композиції та відчуття космічного сприйняття світу.
Анатолій Михайлович Жежер – відомий майстер пензля. Його картини добре знають не тільки на Дніпропетровщині, але й далеко за її межами. Художник працює у різних жанрах, але віддає перевагу пейзажному живопису. Його полотна наповнені простором, повітрям, світлом, з них випромінюється любов до рідної землі. Інколи його пейзажі непомітно трансформуються у цікаві жанрові роботи. Полюбляє художник і натюрморт: особливі емоції викликають у нього прості польові та лісові квіти.
Омельченко Олег Вiкторович народився в 1980 році у м. Харкові. Закінчив ХДХУ (2000р.), У 2005 році закінчив Харківську Державну академію дизайну і мистецтв за спеціальністю “Монументально-декоративний розпис”. Член ХОНСХУ з 2008 року. Член творчого об’єднання “Межа” з 2009 року.
В даний час – викладач на кафедрі рисунку ХДАДМ. Займається станковим та монументальним живописом, графікою.
Сила художника Ігоря Мельничука – у кольорах його живопису. Чаклуючи кольором, митець створює експресивні, насичені барвами полотна, що притягують глядача магією природної енергетики.
Експансивний, іноді парадоксальний колорит, рельєфна фактурність декоративних площин, які Ігор Мельничук перетворює на нову естетичну реальність, характеризують його індивідуальну манеру та неповторну стилістику його робіт. Карпати, прості люди та українські села – мастихін митця одним мазком відтворює букет кольорів сміливо і невимушено.
Ми дуже любим весь наш край,
І любим Україну,
Її лани, зелений гай,
В саду — рясну калину.
Там соловейко навесні
Співає між гілками:
Та й ми співаємо пісні –
Змагається він з нами!
М. Познанська
Своїми працями в сучасному мистецькому житті Валерій Франчук вносить яскравий самобутній вклад у зведення величного Храму духовної культури України. Його творчість наповнена любов`ю і небайдужістю до України, а полотна позначені глибоким натхненням несуть у собі величезну енергетику добра, щирість високих почуттів, вивищують людську гідність, пробуджують у глядачів вогонь національного буття.
Творче кредо митця: “Я творю для того, щоб люди не забували, що в них є душа. А, кажуть, вона вічна…”.
Сердюк Борис Петрович народився 30 червня 1960 року в м.Конотоп Сумської області. Закінчив Юріїв-Польське педагогічне училище (художньо-графічне відділення). Перші виставки відбулися в м.Конотопі в 90-і роки. З 1999року – вільний художник. Зараз живе і працює в м.Кременчук Полтавської області.
Михайло Євгенович Гуйда – відомий український художник сьогодення. Працює в галузі історичної та жанрової картини, визнаний як портретист, є автором декоративних панно, сказав своє слово у станковій графіці. Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка у 2016 році за цикл живописних творів «В єдиному просторі».
Картини Наталії Дерев’янко повертають нас у дитинство, дарують радість і гарний настрій. На її зворушливі персонажі неможливо не звернути уваги. . . біляві дівчатка, янголята, маленькі звірята, кличуть нас у казку, і хочеться піддатися цьому настрою, довіритися і йти за покликом душі. Наталя творець дитячих снів, які несуть доброту і душевний спокій.
В історії українського мистецтва початку і середини минулого століття і досі є купа невідомих фактів. Українські митці зазнавали не тільки публічних принижень, фізичних розправ, а і інтелектульного забуття.
Наразі мова йде про Василя Гулака, художника-любителя, автора більш ніж 350 поштових листівок.
Ніяких певних відомостей про нього немає. Ні про його освіту, ні про життя, ні навіть чи це його спражнє ім”я. Причину цього, мабуть, не треба пояснювати – за радянських часів всі згадки про українських митців старанно підчищались. Відомо те, що про його творчість схвально відгукувалися мистецвознавці. Усі його роботи відображали цікаву культуру, побут та багатсво мови українців.Гулак співпрацював з такими київськими періодичними виданнями:” Київське життя”, “Київська думка”, журнал сатири ” Цвях”. Ідеологічно художник підтримував демократичні ідеї. В період революції 1905-1906 рр. створював малюнки, що критикували правлячий уряд. Та незважачи на це Гулак передовсім творив гумористичні роботи, такі зрозумілі простому люду.