Вусань із чубом, люлькою в зубах та неодмінним товаришем — вірним конем. Таким постає на роботах українського художника Ореста Скопа легендарний історичний персонаж — козак Мамай. Цикл картин із його зображенням маляр створює ось уже більше тридцяти років. За цей час встиг намалювати близько трьохсот «мамаїв»! Зізнається, що таке диковинне зацікавлення має одне пояснення. Свого часу художник дізнався про знищення у 1934 році сталінським режимом кобзарів-лірників. З тих пір пообіцяв собі, що на кожну загублену душу намалює Мамая. 
Орест Андрійович Скоп – видатний український діяч та меценат народився 5 липня 1952р. у Львові.
1974р. закінчив архітектурний факультет Львівського політехнічного інституту.
З 1985р. – член Національної спілки художників України.
З 1991р. – член спілки художників «Клуб Українських Митців»
1993р. – лауреат Державної премії України в галузі архітектури.
2006р. – заслужений діяч мистецтв України.
Ще у 1968 році, коли я навчався у школі, однокласник, сидячи зі мною за однією партою, сказав, що у них вдома на стіні висіла картина із зображенням Мамая. На задньому плані дівчата проводжали у похід козаків. Коли до них додому прийшов хтось із музейних працівників, то сказав, що це раритет і його місце у музеї. Я ніколи не бачив тієї картини, але завжди думав про неї, вона вимальовувалася мені у різних варіантах… Пройшов час, і мене випадково попросили намалювати козака Мамая в подарунок на День народження. Я створив одну роботу, потім ще кілька… Пізніше прочитав, що у 1934 році під Харковом, комуністи знищили триста сліпих кобзарів, це доведений історичний факт, бо є документи. Так поставив собі завдання створити цикл картин присвячений невинно страченим. Спочатку усіх їх нумерував, але одного разу козаки звернулися до мене у сні і спитали: «Чому ти робиш це? Вільна людина не може мати номера…». Тоді одну з картин я розділив на триста квадратів. Малював нового персонажа і кожен квадратик зафарбовував…
