Любов Сенчук пише в енергійній манері, використовуючи велику кількість природних відтінків і постійно експериментуючи з формою і фактурою; пише в класичній техніці живопису олією по полотні. Сплеск вишуканої кольорової гами, симфонія складних мінливих форм, неординарний погляд на, здавалося б, цілком реальні образи – таке перше враження від творів молодої львівської художниці Любові Сенчук. А друге, яке не забариться за першим – приємне здивування від того, що на живописних полотнах переплітаються емоції, почуття, роздуми, філософські узагальнення, притаманні зрілому майстру.
Любов Сенчук народилася 21 червня 1980 року в селі Грушів Дрогобицького району
Львівської області. У 2000році закінчила Львівський коледж декоративно-ужиткового мистецтва ім. Ів.Труша (відділ розпису). У 2006 році закінчила Львівську Національну Академію Мистецтв (відділ монументально-декоративного живопису).Член молодіжного обєднання НСХУ. Живе і працює в Києві. 
Любов – неординарна особистість, яка глибоко відчуває красу світу, внутрішню сутність речей, має свій погляд на мистецтво. Зокрема, художниця не поділяє великих митців чи напрями в мистецтві на улюблені та не улюблені. Вона розповідає, що в абсолютно кожному художньому стилі вона знаходить щось своє, особливе, що підживлює її власну творчість, яка, водночас, залишається унікальною, впізнаваною, з власними рисами. Можна сказати, що для Люби існує Мистецтво загалом, неподільне на фрагменти в жорстких рамках, прекрасне у своєму розмаїтті, пошуках, зіткненнях і взаємодіях.
З іншого боку, Любов має грунтовну живописну освіту. За плечима у художниці – Львівський коледж декоративно-ужиткового мистецтва ім. І. Труша і Львівська національна академія мистецтв, де її вчителями було чимало талановитих митців, і серед них – майстер інтелектуального живопису Любомир Медвідь. Власне, львівська школа досить сильно відчувається у творчості Любові – це і м’який багатовідтінковий колорит, подібний до тону стін старих львівських будинків і храмів, і особлива фактурність, яка надає достовірності зображеному на полотні, і надзвичайно виразна форма образів. Але це не означає, що художниця копіює або беззастережно наслідує великих попередників. Не відриваючись від могутнього і багатого львівського культурного грунту, Любов створює власний унікальний живописний світ, де панують краса, добро і позитивна енергія.
Образний світ картин художниці також має свої особливості.
Її захоплює світ стародавніх цивілізацій – вкритих пісками століть, загадкових у своїй віддаленності від нас у часі, й тому – незбагненності. Як зазначає Любов у передмові до своєї останньої на сьогодні персональної виставки, енергія віків є святинею для прийдешніх часів, яка зберігається в просякнутих духом посудинах, що залишився ще з тих часів. Тож енергія давніх культур живе і досі – нехай у фрагментах знарядь, кераміці, рештках прикрас, але навіть так вони передають заряд для натхнення. Живописна серія художниці «Заповіти Херсонесу» – то квінтесенція енергії стародавніх цивілізацій, сконцентрована в живописній амфорі чи глечику, які з повсякденного колись предмету перетворюються на символ історії, невмирущості культури. І ця серія ніби запрошує нас у мандрівку через століття – до пошуку власної ідентичності, пізнання своєї сутності.
Не менш важливе місце в творчості Любові посідають жіночі образи – невичерпне джерело натхнення і плідних творчих пошуків. У цих образах втілені найкращі риси людини – доброта, ніжність, турботливість, душевна краса і, водночас – внутрішня сила. Жінки з полотен «Елегія краси», «Сподівання», «Обідня пора», «Бесіда» зачаровують своєю гармонійністю і красою, вони здаються найдосконалішими створіннями на світі. При цьому образи ці – мінливі, в них проявляються риси богинь і земних жінок, вони одночасно ніжні квіти і берегині-захисниці… Ода вічній жіночості та її благословенному впливу на світ, її теплу, яке зігріває земне буття, її життєдайності, звучить у всіх цих композиціях.
Дивовижні й картини, присвячені нематеріальним, невловимим як думка і ефемерним неначе мрія фрагментам буття. «Світанок» – ніжний і енергійний, іскриться чарівними квітами, блискотом оновленого неба і посмішкою трохи сонного сонця. Це – народження нового етапу, що стане першим кроком до творення гармонійного буття… «Птаха мрій» – політ і рух до вищих сфер з казковою істотою, прагнення прекрасного, мрії про невимовно добре і гарне. А також – віра в те, що поки ти летиш на крилах птаха мрій – то живеш насиченим, неповторним у своїй красі життям… Любов у цих глибоких філософських творах оспівує те невидиме, що живе в душі кожної людини, те найкраще, що рухає людськими діяннями, переосмислює таємниці буття.
Художниця багато пише і у традиційних жанрах – пейзаж,натюрморт. Та навіть вони здобувають особливий зміст. Звичні речі набувають відтінку таємничості, вони ніби відкривають, за допомогою мисткині, свою приховану сутність, характер, і переносять глядача в іншу реальність. Кожен, роздивляючись такий натюрморт чи пейзаж, поринає у прогулянку своїми асоціаціями та спогадами.
І, звичайно, не можна оминути увагою і живописний стиль художниці. Її полотна написані у вільній енергійній манері, вона багато екпериментує з формою та фактурою. Зображення змодельовані величезною кількістю природних відтінків. Вони, проте, не перетворюють полотно на занадто яскраве і кричуще, а навпаки – надають особливого ритму, пульсації живими кольорами, що розкриваються перед глядачами поступово, даючи змогу насолодитися живописною музикою. Живопис Любові – мов джаз із його мелодійною основою, імпровізаціями, несподіваними змінами ритму та настрою та особливою атмосферою, яка надихає і розум, і серце на безмежну вільну творчість. Катерина Тарчевська,
редактор журналу Fine Art, культуролог
