Колись незрячі кобзарі
Бувало, і вночі вставали,
І забувалися у грі,
І тугу серця розганяли.
Як заграє та бандура веселкова
та й на всі свої проміння-голоси –
не мелодія росте у ній, а слово,
помережене краплинами роси.
Традиції української музики тісно пов’язані із українською бандурою та кобзою. Ці музичні інструменти є традиційними для української культури, тому неможливо не приділити їм увагу. Дослідники української музичної культури мають думку, що першим інструментом, який здобув славу, була кобза, а виконавців музики стали називати кобзарями. Бандура є більш досконалою і тому їй вдалося зайняти місце кобзи та майже повністю витіснити її. Деякі дослідники вважають, що українська бандура та кобза мали однакове поширення і користувалися однаковою популярністю серед місцевого населення України. Є думки, що поступово ці інструменти вдосконалювалися і стали майже однаковими. Навіть зараз прибічники різних думок не можуть домовитися про спільні та відмінні риси бандури та кобзи. Бандура й кобза – цiлком рiзні iнструменти як за походженням, так i за способом гри − хоч їх назви часто-густо перемішувалися і заміняли одна одну.
Інструмент, який тримає в руках Козак Мамай на бiльшостi традицiйних картинах називаємо сьогодні мамаївською кобзою , хоч у народі його часто називали й “бандуркою”. Ця назва, відбита у багатьох піснях, збереглася у народній назві сюжету картини з Козаком Мамаєм – вона часто буває підписана “Козак-бандурист”.
Олександр Антонюк. Козак – бандурист.
Водночас традицiйна (дiатонiчна) народна бандура є спорiдненою з давнiми шоломовидними гуслами i не розрахована на вкорочення струн пальцями лiвої руки. Тримають цi два iнструменти по-рiзному: кобзу трохи навскiс, як гiтару, а народну бандуру – вертикально, притиснувши до грудей i граючи по всiх струнах обома руками. Цей спосiб гри називають зiнькiвським або харкiвським, на вiдмiну вiд звичного сьогоднi чернiгiвського (бандура розвернена ліворуч, лiва рука грає тiльки на басах, а права – тiльки на приструнках.
А.Михалюк. Бандурист і дівчина , 1954 р.
Віктор Шаталін (1926-2003). Пісня бандуриста.
Олександр Свиргун. Кобзар, 2007 р.
Олексей Петренко. Пісня, 1985 р.
Аркадій Русин. Натюрморт з бандурою, 1969 р.
Опанас Сластioн (1855-1933). Портрети кобзарів
Бандуро моя золота… Тафійчук Людмила
Василь Гайчук. Вареники з вишнею.
Віктор Зарецький (1925-1990). Казацька любов, 1983 р.
Владислав Єрко. Кобзар (гральна карта)
Георгій Нарбут, Бандурист, 1917 р.
Дмитро Безперчий. Бандурист 1860 р.
Катерина Білетіна (нар. 1977). Портрет дівчини.
Лев Жемчужников (1828-1912). Кобзар на дорозі
Людмила Шполянська . Квартет. 1976 р.
М. Деряжний. Бандуристка 1957 р.
Малий Тарас слухає кобзаря. Дерегус М.
Марина Михайлошина. Ілюстрація до “Кобзаря”, 2012 р.
Микола Струнников (1871-1945). Козак з бандурою
Ой, під гаєм. під гаєм. Монастирський
Олег Омельченко. Старий кобзар, 2006 р.
К. Трутовський (1826-1893). Тарас Шевченко з кобзою над Дніпром, 1875 р.
Петро Кончаловський (1876-1956). Бандурист. Частина триптиха.
Попов. Тарас Шевченко і бродячі музиканти
Роман Іванишин. Бандурист. 2010 р.
Сергій Замуреєнко . Бандурист. 2012 р.
Васильківський С. Сліпий кобзар з хлопчиком-поводирем. 1900 р.
Трутовський К. Сліпий бандурист
Тарас Шевченко. Бандурист Тарас Шевченко. Сліпий (Невольник)
Федір Стовбуненко. Козак-бандурист, 1890 р.