Фіголь Михайло Павлович – заслужений художник України, професор, доктор мистецтвознавства, художник-монументаліст, живописець, графік, педагог, науковець народився в селі Крилос Галицького району Івано-Франківської області 18 жовтня 1927 року. Професійну мистецьку освіту отримав в Інституті живопису, скульптури і архітектури імені І. Рєпіна Академії мистецтв у Ленінграді (1955-1961 роки). Від 1964 року викладав в Івано-Франківському педагогічному інституті (нині Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника), від 1991 — його професор. Завідував кафедрою образотворчого мистецтва. Михайло Фіголь жив активним громадським життям. Він був головою секції пам’яток мистецтва при правлінні Івано-Франківської обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, членом художньої ради та правління Спілки художників України. Йому вдалося проявити неабиякі організаторські здібності при створенні Художнього музею в Івано-Франківську та Національного музею-заповідника «Давній Галич». Завдяки дослідженням Михайла Фіголя широкому загалу стали відомі імена художників Ярослава Пстрака, Осина Сорохтея, Міліци Симашкевич, Степана Кириченка, Надії Клейн та ін. Помер 25 травня 1999 року в м. Івано-Франківськ.
Ф
Фігуративне малярство Ірини Фартух
Ірина Фартух надзвичайно тонко відчуває колір, її картини наповнені світлом і дуже настроєві. Це карпатські пейзажі, львівські вулички, морські хвилі і квіти, квіти, квіти – виписані з великою любов’ю і ніжністю. Художниця делікатно, послідовно розпрацьовує традицію фігуративного малярства, віддавна утверджувану місті Львові багатьма видатними художниками, в сузір’ї яких виблискують імена І.Труша, О. Новаківського, Г.Смольського і О. Шатківського, а в повоєнну епоху – В. Патика, М. Андрущенка, М. Демця і П. Сипняка. Технологічно Ірина Фартух розвиває лінію фактурного живопису, започаткованого у Львові художниками першої хвилі авангарду ХХ століття – Я. Музикою й М. Сельською. Мистецтвознавець Андрій Дорош
Павло Федів. Живописна душа Львова
Павло Федів народився 26 вересня 1943 року у Львові. У 1968 році закінчив відділ художнього розпису Львівського училища прикладного мистецтва ім.І.Труша, а у 1979 році – вечірнє відділення кафедри художнього скла Львівського державного інституту декоративно-прикладного мистецтва (нині Львівська Національна Академія Мистецтв).
Художник Фоменок Станіслав Федорович
Фоменок Станіслав Федорович народився 18 квітня 1941 року в місті Нікополь Дніпропетровської області. У шкільні роки відвідував студію образотворчого мистецтва Палацу піонерів м. Нікополя. Потім вступив до Дніпропетровського художнього училища, де професійними вчителями були художники К. С. Беркута і народний художник України Г. Чернявський, Київському художньому училищі. З 1966 по 1972 роки навчався в Київській державній художній академії на факультеті живопису. У 1985 році йому було присвоєно звання – Заслужений художник України. З 1996 року він живе і працює в Німеччині в місті Мюнхені. З 1997 є членом Союзу Професійних Художників Німеччини (BBK).
Веселкова палітра Миколи Федяєва
Микола Федяєв пише дивовижні картини – в них скільки фарб, стільки і запитань, в них яскравий і барвистий світ.
Живописний світ Валерія Франчука
Своїми працями в сучасному мистецькому житті Валерій Франчук вносить яскравий самобутній вклад у зведення величного Храму духовної культури України. Його творчість наповнена любов`ю і небайдужістю до України, а полотна позначені глибоким натхненням несуть у собі величезну енергетику добра, щирість високих почуттів, вивищують людську гідність, пробуджують у глядачів вогонь національного буття.
Творче кредо митця: “Я творю для того, щоб люди не забували, що в них є душа. А, кажуть, вона вічна…”.
Гармонія кольору художника Василя Федорука
У творчості Василя Федорука колір відіграє своєрідну роль музи, яка надихає на підсилення відображених емоцій, створюючи собі імідж культового художнього засобу. Споглядаючи такі твори, можемо зробити висновок, що автор думає, аналізує та мріє кольором. Його багатство виступає об’ємною субстанцією, що, перебуваючи в межах свого полотна, сприяє поглибленню внутрішнього багатоголосся. Проте творчість живописця наповнена пошуками нового типу колористики, де зустрічаємо глибину та рівновагу у взаємодії кольору й світла, а також гармонізацію співвідношення «гарячого» й «холодного», яскравого і тьмяного. (Оксана Федорук-Терлецька, мистецтвознавець)
Форостецький Володимир Васильович — запорізький художник
Форостецький Володимир Васильович народився 29 серпня 1946 року в м. Ужгороді Закарпатської області.В 1972 році закінчив Львівський Державний інститут прикладного та декоративного мистецтва по спеціальності : інтер’єр та обладнання, йому присвоєно кваліфікацію художника декоративно – прикладного мистецтва. Викладачі: Е.П.Мисько; В.Н. Борисенко.; М.Д. Вензелович. В 1968 році починає працювати у Львівському художньо – рекламному комбінаті, з 1970 року працює у Львівському художньо-виробничому комбінаті художником монументалістом.З 1973 року працює в Запорізьких художньо-виробничих майстернях.З 1973 року бере активну участь в обласних, республіканських , всесоюзних та зарубіжних виставках.Член Спілки художників з 1977 року.Неодноразово обирався членом правління ЗОНСХУ.В 1986 році Форостецького Володимира Васильовича було обрано головою правління Запорізької організації Національної спілки художників України. Член правління Запорізького відділення Українського фонду культури(1996-2002), членом правління спілки художників України та СРСР. Форостецький Володимир Васильович має почесне звання «Заслужений діяч мистецтв Украйни «(2002 рік).
Український етнос у чотири руки. Роман та Надія Федини
“… Метою нашої творчості є пропаганда українського мистецтва, української культури, українських традицій. На даному етапі темою нашої творчості стали чарівність та етнос карпатського краю. Особливо нас захопило багатство колористичного світу Гуцульщини. На цій основі розроблялися жанри пейзажу, побуту. Найбільшу увагу ми приділили колористиці, енергетиці та динаміці гуцульських танців із серії «Фольк». Мовою оригінальної авторської подачі намагаємося донести всі ці почуття до глядача.