Офіційній сайт, блог та архів
Шумський Андрій Михайлович народився 14 грудня 1977 року в м.Луцьк.
У 1995 році закінчив три курси Косівського УПДМ (відділ монументального живопису), а у 2002 році закінчив навчання у Львівській Академії мистецтв (відділ реставрації). Проживає у м.Львові.
Полотна художниці Ольги Кваші навіть використовують лікарі у психотерапії, а її ілюстрації вдало довершують тексти дитячих книжок. Пейзажі на її полотнах видаються часом таємничими, казковими, іноді художниця вихоплює один момент, одне враження – і передає його в картині. Ольга пишається, що змогла довести, що художник – це фах, любить Львів, який «прийняв» її і став середовищем постійного творчого натхнення, мріє про те, щоб якомога більше знайомитися з людьми і глибше пізнавати їх, адже, за словами художниці, людина – то цілий космос.
Коропчак Степан Григорович – український живописець, графік, має свій яскраво-виражений стиль живопису в імпресіоністичній манері.
Картини-містерії Богдана Панчишина сповнені фантазії і дивляться в історію людства. Він прагне відобразити свої внутрішні переживання. Основний об’єкт його образотворчого мистецтва – природа. Класична техніка його малюнка бере початок в період раннього ренесансу, в першу чергу, у Сандро Ботічеллі, а також просліджується символізм і сюрреалізм Сальвадора Далі
Художник Борис Буряк -представник українського експресіонізму, поетика і мова творчості якого виходить з глибокої національної традиції українського та візантійського іконопису, “”іде в ногу”” з часом, має свою неповторну цінність. На базі власного мистецького досвіду творець намагається перекинути незримий міст у широкий простір світової художньої традиції, відбиваючи в ній тенденції як прадавньої відчизняної образності, так і сучасного сприйняття, творячи свою власну філософську концепцію. 
Художник вважає, що завдання живописця полягає «не у малюванні кольорових плям, а у мисленні ними». Автор трактує колір «не як чисту барву», а як «складну субстанцію», Орест Голубець, доктор мистецтвознавства
У творчості Василя Федорука колір відіграє своєрідну роль музи, яка надихає на підсилення відображених емоцій, створюючи собі імідж культового художнього засобу. Споглядаючи такі твори, можемо зробити висновок, що автор думає, аналізує та мріє кольором. Його багатство виступає об’ємною субстанцією, що, перебуваючи в межах свого полотна, сприяє поглибленню внутрішнього багатоголосся. Проте творчість живописця наповнена пошуками нового типу колористики, де зустрічаємо глибину та рівновагу у взаємодії кольору й світла, а також гармонізацію співвідношення «гарячого» й «холодного», яскравого і тьмяного. (Оксана Федорук-Терлецька, мистецтвознавець)
Опалинський Роман Станіславович народився 20 листопада 1962 року в м. Городок Львівської області. У 1992 році закінчив Львівський державний інститут ужиткового та декоративного мистецтва ( учителі Б.Галицький, А.Соболєв). Член Національної спілки художників України (1995, Львівська організація). Працює в галузі станкового живопису та декоративно-ужиткового мистецтва.
В книгу відомого українського письменника Степана Васильченка (1879-1932) увійшли легенда, новели, оповідання та уривки з повістей для дітей та про дітей. Вони долучають юних читачів до багатого та різноманітного світу природи, прищеплюють їм відчуття гармонії, краси, добра, людяності, любові до праці. Видана у 1982 році у видавництві “Каменяр” з ілюстраціями Софії Караффи-Корбут.
Юрко Кох — особистість дуже начитана і багатогранна. Стильний художник-ілюстратор низки добротних книжок, автор і співавтор понад 180 виставок в Україні та світі, він — той, без кого сучасний мистецький Львів таким, яким він є, бути не може. До безтями залюблений у рідне віртуальне ретромісто. Зі інтерв’ю Юрка Коха для журналу “CITY LiFE”: “Маньєризм — це завжди будь ласка. Мій творчий світ інакший, ніж той, який за вікном. У найменших деталях. Якби світ збудувати за моїми картинами — то все було би інакше: суспільство, відносини між людьми, навіть кольори життя помінялись би. І помінялися б на краще, бо взаємини між моїми персонажами ліпші, ніж реальні взаємини між людьми. Мій світ більш вимірений, ніж тримірна реальність, але він — не для загалу, а для ініційованих, до котрих цей загал мав би дотягуватись. 