Вадим Одайник – художник закоханий в Карпати

Шукаючи в інтернеті матеріал про українських художників надибав публікацію Парашутова ” ЖЗЛ (Вадим Одайник.Художник, влюбленный в Карпаты). Я дуже мало знав про цього митця, був знайомий з його творами тільки на військову тематику. А тут художник, який жив в Києві, закоханий в Карпати. Карпати це моя болюча тема, тому ділюся цим з тими , хто також закоханий в Карпати.

Вадим Іванович Одайник народився 29 липня 1925 в Одесі. У п’ятирічному віці переїхав з батьками до Києва. Під час нацистсько-радянської війни, у 17 — річному віці пішов на фронт і був механіком танка в 4-ій танковій армії.У 1946 році закінчив Київський художній інститут . Був учнем Штільмана Іллі Нісоновича, Григор’єва Сергія Олексійовича, Костецького Володимира Миколайовича, Єлеви Костянтина Миколайовича, Єржиковського Сергія Миколайовича.

Автопортрет

З 1953 року учасник художніх виставок.У 1958 році Вадим Іванович став членом Національної спілки художників України.

Одайник часто приїжджав на Гуцульщину, причому, він селився у простих людей, які надавали художнику дах і їжу. Друзями родини художника стала сімейна пара Василини та Івана Пуцаруків з села Яворова в Косівському районі Івано-Франківської області, у яких любили зупинятися Одайники. Художник пізніше написав їх портрет

Гуцул Иван из Яворова. 1977 г.

Зоя Одайник серед гуцулок

Фраза Вадима Одайника : «Зоя — моє перше кохання, а Карпати — друге» стала «крилатою». Кожна весна і осінь серед закарпатської природи дарувала художнику матеріал, який потім, у київській майстерні, перевтілювався в пейзажі: «Зима в Карпатах», «Синій Псьол», «Дощ у Карпатах», «На лузі», «Косовиця», «Свято в горах», «Місток. Карпати», «Дорога на Косів», «Чорна Тиса», і великої кількості варіацій під загальною назвою «Карпати».

Осінь в Карпатах

У 1971 році Вадиму Одайнику присвоюють звання Заслуженого Художника України.

Весільні подарунки (Гуцульський натюрморт), 1970 р.

У 1975 році за жанрові картини «Троїсті музики», «Червона кузня», «Весна» і «Гуцульське весілля», йому присуджують Державну премію УРСР імені Тараса Шевченка.

В Карпатах, 1976 р.

Гуцульське весілля

Гуцульське весілля (фрагмент)

У 1978 році за роботу «Троїсті музики», йому присуджують звання Народного художника України

Троистые музыки. 1972 г.

Деяку внутрішню близькість до імпресіонізму можна помітити вже в його пейзажах і натюрмортах 60-х років, і все ж таки справжній розквіт настав у жанрових картинах наступного десятиліття: в «Карпатських музиках», «Сільському ярмарку», «Весіллі». У закарпатських пейзажах: «Осінь», «Синій Псьол», і написаному під час відпочинку в селищі Вилкове весняному пейзажі «Весна у Вилкові» (ця робота представлена в «The Chambers Gallery» Англія). Яскраві та відкриті, акцентовано «відкриті» кольори, стають головною домінантою творів митця.