Володимир Микита – академік Академії мистецтв України, народний художник України, володар чималої колекції дипломів, премій, інших ознак владного та громадського визнання – постать у закарпатському малярстві, без сумніву, визначна.
Микита Володимир Васильович народився 1 лютого 1931 року у с. Ракошино Мукачівського району Закарпатської області в родині землеробів. У 1947 р. після 9-го класу прийнятий на 3-й курс Ужгородського училища прикладного мистецтва. Учень та послідовник видатних митців А. Ерделі, Й. Бокшая, Ф. Манайла, Е. Контратовича. У 1950 р. склав іспити до Львівського інституту прикладного мистецтва, але не зарахований з політичних мотивів. Трудовий шлях почав методистом в обласному будинку народної творчості. З 1951 до 1954 рр. служив у лавах Радянської армії на о. Сахалін, після чого працював в Закарпатських художньо-виробничих майстернях художнього фонду. З 1962 р. — член Спілки художників України, з 1975 р. — заслужений художник України. Упродовж 1964–1991 рр. — у складі керівництва Закарпатської організації Спілки художників України, а з 1996 до 1999 рр. — голова Закарпатської організації. З 1999 до 2003 рр. викладав у коледжі Закарпатського художнього інституту ім. А. Ерделі. Багато працює як портретист, передаючи внутрішній стан людини. Останнім часом полюбляє пейзаж та натюрморт, де втілює роздуми про сенс життя. Лауреат світової премії ім. О. Духновича; обласної премії ім. Й. Бокшая-А. Ерделі за твори «На порозі вічного» (1995), «Після купання» (2005), «Зсуви» (2010); премії ім. Тетяни Яблонської за досягнення в образотворчому мистецтві (2011). У здобутку — почесна грамота Міністерства культури і туризму України, відзнака Закарпатської обласної ради та обласної держадмінстрації «За розвиток Закарпаття».