Публікації за тегом: гуцули

Художник Мельничук Ігор. Мольфарство кольором

3

Сила художника Ігоря Мельничука – у кольорах його живопису. Чаклуючи кольором, митець створює експресивні, насичені барвами полотна, що притягують глядача магією природної енергетики.
Експансивний, іноді парадоксальний колорит, рельєфна фактурність декоративних площин, які Ігор Мельничук перетворює на нову естетичну реальність, характеризують його індивідуальну манеру та неповторну стилістику його робіт. Карпати, прості люди та українські села – мастихін митця одним мазком відтворює букет кольорів сміливо і невимушено.

Мелодія Карпат

Читати далі

Гуцульські мотиви в живописі (частина 2)

аркан

«Високі гори і стрімкі потоки,        І злет могутній гордого орла.   Гуцульщина у небо синьооке     Свої круті рамена підвела.

І люди тут під стать орлам і горам,                                                 Для них свобода – найцінніший дар.                                                     І споконвіку духу непокори         Не зміг в них вбити ані князь, ні                                                                                                                  цар.

20aef98c7872bdcaf6dbcc52d211891a

Для них Володар – лиш Господь єдиний,       Лиш перед Богом гуцул має страх.   Духмяна гілка роду України                           Квітує на розвихрених вітрах…»                                                                       Роман  Юзва

 

 

 

 

Читати далі

Українські Карпати у творах Галини ЗУБЧЕНКО

20100614_211126_8087_185_240    Хозяйка гор

Кому доводилося бувати в Карпатах, той i через багато рокiв пригадає їх смерековий дух, стрiмкi скелi й бурхливi потоки. Врiзаються у пам’ять поетичнi враження вiд пiсень i легенд цього краю, створених так близько вiд неба i пройнятих вiльними гiрськими вiтрами. Хто зійде крутою стежкою до самих вершин, вслухаючись у спокiйне й величне життя гiр, той зiллється з ними душею i назавжди полюбить Карпати                                                                                                                    Така щаслива доля спiткала й художницю Галину Олександрiвну ЗУБЧЕНКО. Ще замолоду її на все життя причарували гори i горяни.

Читати далі

Оспівування імен в коломийках

 

Попід гору високую три брати ходило:                                                                                                 Один Стефан, другий Іван, а третій – Гаврило.

Іван любить погуляти, Стефан заспівати,                                                                                       А Гаврило задре рило, коби лише спати.

2522666669

Читати далі

Легенда про Довбуша

4409

Олекса Довбуш народився в селі Печеніжині Коломийського повіту 1700 року. Народився в сім’ї селянина, який був ковалем і майстром на будівництві церков. Розказують, що Олекса Довбуш не ходив своїми ногами до шести років. Він народився калікою. А в шість років, сидівши на призьбі, він побачив, як душиться у ворині * телятко. Побачивши це, він доліз до того телятка і врятував його. З того часу почав Олекса ходити.

Читати далі

Жартівливі коломийки

Сьогодні продовжуємо серію коломийок, а зокрема познайомлю вас із жартівливими коломийками. Жартівливі коломийки найперше пов’язані з тим , як молоді люди приходять на різноманітні гулянки, де добирають собі пару, закохуються одне в одного, змагаються із суперниками за прихильність дівчини чи хлопця, зустрічаються, одружуються тощо. Однак весь цей неодмінний процес відбувається із численними жартами й смішками, без яких наш життєрадісний народ не обходиться в жодних життєйських ситуаціях.

205761_original Читати далі

Коломийки

 

Є у світі,добрі люди,всякі співаночки,
Та кращої не знайдете від коломийочки

Коломийку заспіваю, як ми веселенько,
Коломийку заспіваю, як болить серденько

     Коломи́йки — традиційний жанр української фольк-музики і хореографії. Коломийка-дворядкова народна пісня (співанка). Кожен рядок коломийки має 14 складів з обовязковою цезурою (паузою) після восьмого складу.Вона може виступати як приспівка до танцю або існувати незалежно від нього. Часто коломийки об”єднуються у в”язанки.
Порівняно з ліричною піснею коломийка – явище простіше, вона дає лише кілька штрихів, за якими можна домислити розгорнуту картину, або цими штрихами і вичерпується смисл сказаного.

11gor Читати далі

Гуцульський орнамент

У всьому світі захоплюються красою гуцульського ужиткового мистецтва. Всюди розпізнають гуцула-українця за вишиванкою, бо вона характерна лише для України, як і зустріч гостей хлібом-сіллю на вишитому рушнику. Твори гуцульського різьбярства, ткацтва, мосяжництва, кераміки та вишивки стали найвишуканішими подарунковими сувенірами, здатними прикрасити і звеселити святковий інтер’єр

Для гуцульського орнаменту характерні:

  • геометричність рисунків, що творяться прямими, ламаними і регулярно хвилястими лініями та простими фігурами (трикутником, колом, півколом, квадратом, ромбом, розетками);
  • різноманітність рисунків, що досягається компонуванням ліній і фігур;
  • повторюваність однакових рисунків, які стали для майстрів штампами, що раціоналізує їх творчу роботу;
  • типовість окремих рисунків, які обов’язково наслідуються майстрами без змін. Сюди належать символічні знаки божеств, такі як розетка та різноманітні хрестові композиції у колі або квадраті.

Tablitsya-2

Читати далі

Опришки


Опришки — учасники селянського повстанського руху в Галичині, на Закарпатті, Буковині проти польської шляхти, молдавських бояр, угорських феодалів, згодом — також проти австрійської адміністрації. Діяли у XVI ст. — 1-й половині XIX століття.

У гори тікали розорені, покривджені селяни (наймити, комірники, городники, панські слуги) та бідні міщани, які гуртувалися в опришківські ровти [4]. Вони нападали на панів-землевласників, орендарів, лихварів, корчмарів, грабували та руйнували шляхетські маєтки тощо.
У XVI-XVII століттях зброєю опришків були луки, арбалети, списи, бартки, ножі, рогатини. Згодом, у 18-19 ст., нею стали також рушниці та пістолі. Символом бойової звитяги опришків були бартки (топірці), на яких вони присягали, вступаючи до ровти.

272

Читати далі